Моє знайомство із Русланом вийшло доволі кумедним. Тричі на тиждень я відвідувала один дуже дорогий фітнес-центр. І ось одного дня я затрималася у басейні, а тим часом заклад закрився. Хлопець, побачивши мене одну в халаті та темному залі, щиро розсміявся. Замість того, щоб поїхати одразу додому, ми розмовляли усю ніч.
Так розпочалися наші романтичні стосунки. Продовжувалися вони декілька років, перш ніж ми одружилися. Руслан звільнився із посади охоронця і став розвиватися у ресторанній справі, адже завжди мріяв відкрити свій заклад. До слова, готував він неймовірно, сніданки у постіль радували мене щодня. Тим часом я стала будувати кар’єру співачки.
Все змінилося у той момент, коли мені запропонували укласти договір про співпрацю та переїзд до столиці, а Руслану у той самий момент, – стажуватися в одному із найкращих ресторанів Франції. Звичайно, ніхто з нас не хотів відмовлятися від своєї мрії і ми роз’їхалися.
Спершу ми спілкувалися телефоном та скайпом, а потім робота взяла вверх і розмови ставали дедалі рідшими. Через пів року я відчувала гостру нестачу любові, хоч Руслан казав, що скоро також повернеться, але проходили місяці, а його все не було. Він розказував мені, де саме стажується, тому мені спливло на думку кинути усе та відправитися до коханого, адже ніяка кар’єра не замінить рідну людину.
Я встигла придбати квитки та приїхати в аеропорт, коли взяла до рук мобільний телефон та побачила у соціальній мережі фото коханого разом з якоюсь жінкою. Вони стояли, обнімаючись, а внизу був підпис “моя дівчинка”. У ту ж секунду я набрала його, а у відповідь почула, що у нього багато відвідувачів в ресторані, немає часу розмовляти телефоном. Ось так, наше кохання розбилося у тому аеропорті.
Пізніше вияснилося, що була дочка власника декількох закладів у столиці і стосунки з нею відкрили перед Русланом шлях у ресторанний бізнес. Гроші стали важливіші за нас.
