Ви, напевно, часто чули історії, як бабусі та дідусі люблять і плекають своїх онуків? Що більше любові віддають не своїм дітям, а саме онукам. В моїй сім’ї — все інакше!
Мама і тато дуже люблять мене. В сім’ї я єдина дитина. Все моє дитинство було щасливим та безтурботним. Батьки все життя допомагали мені. На весілля вони зробили мені подарунок — подарували двокімнатну квартиру у Києві, на яку відкладали все своє життя.
Я їм дуже вдячна за життя, і все, що вони мені дали. Але коли я народила синочка — все змінилось. Я, звісно ж, думала, що батьки будуть допомагати мені з сином. Та все було інакше! Гостювали вони в нас не часто, навіть допомогу свою не пропонували нам. Батьки мого чоловіка інакше відносились до онука — від самого народження почали гостювати в нас частіше і допомагати із сином.
Коли синочок підріс мої батьки почали відноситись до сина ще гірше — вони навіть не хотіли брати його до себе відпочивати на літо, як роблять всі нормальні бабусі й дідусі. Пояснювали все дуже просто – “Він у вас такий бешкетник!”. Але всі ж дітки не ідеальні!
Я вважаю, що свій обов’язок бабусі та дідуся вони не виконують! Та й синочок хотів би більше проводити час з рідними. Але мої батьки почали жити другим життям — всюди подорожують, витрачають гроші лише на себе. Подарунки синові не купують, я навіть не пам’ятаю, що б вони приносили якість гостинці…
Звісно, батьки не винні мені нічого, навпаки — я повинна дякувати їм за життя, і я це роблю, але до свого онука вони все ж мають добре відноситись, а не так, як зараз. Не розумію, чому вони себе так поводять, у вашій родині траплялись подібні ситуації? Можливо, вони ревнують мене до сина?
