З Оленою ми познайомились ще в студентські роки – це було кохання з першого погляду. У нас було на той час багато спільного – обоє любили активний відпочинок, обожнювали поезію та завжди заходили теми для розмов. Здавалось, що ближчої людини й бути не може. Тоді ми й одружились – на той момент обоє були бідними студентами.
Та з часом нам вдалось організувати свою справу – ми непогано заробляли. Вдалось купити гарне авто, квартиру, часто їздити у подорожі по світу і взагалі жити у своє задоволення. Єдине, що нас турбувало – нам не вдавалось народити дитину. Якщо спочатку ми не хотіли, бо мріяли пожити для себе, то потім щось було не так.
Та на щастя за декілька років мрія здійснилась – Олена завагітніла. Ми обоє були безмежно щасливими – малюк після 10 років спільного життя чи не щастя. МИ разом готувались до пологів на народження донечки. Вже й ім’я обрали – Ангеліна.
Здавалось, що нічого не може нам завадити бути щасливими. Та після народження дитини дружину ніби підмінили – вона постійно була зла, перестала за собою доглядати й взагалі все частіше шукала причину, щоб посваритись. Я не впізнавав свою стриману, зважену та раціональну Оленку. Вона постійно говорила мені, що я не приділяю їй часу і взагалі затримуюсь на роботі до ночі. Так, це правда. Але поки дружина у декретній відпустці хтось має турбуватись про бізнес – у мене тепер у два рази більше обов’язків. Але дружина мене ніби й не чула – далі продовжувала виясняти стосунки.
Я вирішив трішки дати вільного часу Олені, щоб вона могла погуляти з подругами чи сходити до салону краси, магазину. Кохана зраділа такій можливості – раз на тиждень вона мала багато часу для себе.
А з часом ці виходи почастішали, дружина почала пропадати вечорами, а доньку залишати на свою маму. Коли я не питав її про це – вона щоразу знаходила нове пояснення. Аж допоки до мене не дійшли чутки. Як виявилось вона зустріла свою шкільну любов і почала все частіше з ним бачитись. Олена сказала, що між ними нічого немає і він просто друг з яким вона згадує свої безтурботні шкільні роки. І взагалі він одружений і не претендує на її серце. Про те, що вона теж одружена дружина чомусь не згадала.
Олена знов почала розмову про те, що їй мало уваги від мене, що ми нікуди не ходимо разом і взагалі вона не відчуває себе жінкою. Я тепер не знаю чи вірити їй, що вона мені не зраджувала, чи краще нам розійтись? Хіба просто зустріч з чужим чоловіком, навіть давнім знайомим, це нормально?
