Мені 23 роки, і нещодавно я закінчила університет за спеціальністю бухгалтер-аудитор. Спочатку така професія здалась мені досить нудн0ю і монотонною, та й взагалі, пішла я на таке вчитись — бо так порадила мама, але згодом мені сподобалось те, що я вивчаю, і я мріяла знайти собі таку роботу.
І ось, коли я була на третьому курсі, до нас частенько навідувалась одна компанія — яка спеціалізувалась на аудиторстві. Вони шукали собі нових працівників, і були зацікавлені, щоб саме студенти та випускники нашого вишу йшли до них на роботу, або ж просто — стажуватись.
Їхній виступ мені тоді дуже сподобався — мої очі загорілись, я хотіла чим швидше піти до них на співбесіду. Перше, що мені сподобалось — це великий колектив молоді. Також був неймовірний офіс в самому центрі міста з усіма вигодами. Керівники обіцяли високу заробітну плату і можливості, які з’являться, коли ми будемо у них працювати. “Як було б круто, якби я працювала саме у них”– думала я, але все виявилось не так просто. Говорити, як називається ця фірма, я не буду, оскільки далі про них буде йтися не дуже хороша оповідь, а проблем я мати не хотіла б…
Щоб потрапити до них на роботу, потрібно спочатку пройти співбесіду. Ви напевно думаєте, що це просто прийти, вам поставлять декілька запитань, або ж ви просто самі розповісте про себе? Аж ніяк! Не все так легко. Для початку існує декілька вимог, які мають бути, що просто потрапити на співбесіду — це наявність комп’ютера, бути студентом саме цієї спеціальності та мати не менше 20-ти років, володіти достатньо високим рівнем англійської й не мати серйозних проблем зі здоров’ям. Я підходила під всі критерії, тому одразу ж записалась.
Співбесіда складалась з п’яти етапів — а це не мало що. Лише вона зайняла у мене цілий місяць, але я все ж не пройшла…Тоді я дуже засмутилась, але дівчина, яка курувала мене, збадьорила — спробувати ще раз через пів року.
Я так і зробила, але знову не пройшла…Через рік я все повторила — але тоді був переломний момент у моєму житті, і я не змогла потрапити на останній відбір.
Коли все налагодилась я зібралась із силами та знову проходила співбесіду. І нарешті — в мене вийшло! Майже 2,5 роки я йшла до своєї мети, і ось, моя мрія здійснилась — я буду працювати в найкрутішій компанії!
Перші три дні я просто звикала до оточення. Все було таким сучасним, я відчувала себе у своїй тарілці, офіс був дуже просторий і зручний, мені підібрали хороше місце — я одразу обжила його різним канцелярським приладдям. Все було круто, поки не почалась основна робота…
Те, чим завалювали нас керівники просто не можна було виконати за поставлені терміни! Купа інформації, чисел — в мене зривалась голова…І потрібно було вкластися в норму, тому до дому я приходила дуже пізно, оскільки я не встигала зробити усе до кінця робочого дня.
Я терпіла і втішала себе, що це робота, і всі працюють, а я просто перший раз в них, мені потрібно ще трохи часу — і в мене все почне виходити. Також я заспокоювала себе великою зарплатою, яку мені тоді обіцяли. Але пропрацювавши місяць коштів я так і не дочекалась — сказали, що буде невелика затримка.
Це пекло продовжувалось, а я чекала, коли настане день заробітної плати. Коли вона прийшла — я не могла повірити своїм очам. На екрані смартфону була сума, зовсім не така, яку описували керівники, і взагалі ця сума була за два місяці…Коли я запитала, чому моя заробітна плата така маленька, то мені відповіли – “Ти не виконуєш норму. Яка твоя робота — така і зарплата!”.
Ось вам і крута фірма з величезними перспективами. Вже через 2.5 місяці я звільнилась — не могла більше терпіти такого приниження, працюю я зранку до ночі, а що отримую? Зарплату, як у прибиральниці?
Вже потім я здогадалась, що цій фірмі вигідно брати до себе на роботу молодих та наївних студентів. Спочатку вам замилять очі, а потім ви будете каторжно працювати…
Тепер буду розповідати своїм знайомим, що йти в цю компанію — не варто.
