В Іри завжди було багато друзів. Дівчина – душа компанії, товариська, дружня, приємна та чуйна. Ніколи не могла відмовити комусь у біді, чого б це не стосувалося. Ірина жила з чоловіком та двома маленькими дітьми у двокімнатній квартирі. Обоє з чоловіком Сергієм працювали в офісі, малеча ходила в садок. Одним словом, середньостатистична українська сім’я, ніяких особливих статків, та не бідували. Старалися діткам завжди догодити: кудись зводити, чогось смачного прикупити, якісний одяг та взуття намагалися придбати.
Ще до народження першої дитини Ірина познайомилася з Лілею. Подруга теж була весела, заводна, завжди підтримувала шумні компанії. Пізніше почали дружити сім’ями, ходили в гості, час від часу на прогулянки, їздили у зоопарк з дітлахами. Ліля була з багатшої родини. Батько займав високу посаду в прокуратурі, а мати була гінекологом та мала приватний кабінет. Лілю забезпечували з ніг до голови, сама ніде не працювала. Лише чоловіка постійно на заробітки змушувала їздити, бо як це сидіти вдома за 10000 гривень зарплати. Хіба це гроші? – завжди дивувалася Ліля. Іринка у відповідь лише усміхалася мовчки, бо важливіше для жінки була повноцінна сім’я, а не постійна відсутність чоловіка та батька.
Коли Іринка завагітніла другою дитиною, навіть не вагалася, кого візьме хрещеною мамою. Ліля розпливалася в усмішці, була на сьомому небі від щастя, що їй доручили таке почесне звання. Хрестини святкували гучно у великому колі родичів та друзів. Іринка ніколи не надавала великого значення матеріальним речам, проте слова Лілі напередодні хрестин її злегка шокували:
-Цього разу мій Іван зовсім мало привіз грошей. Соромно, але я не куплятиму для твоєї малечі зараз золотий ланцюжок чи хрестик, обійдуся на цей раз солодощами. А там у боржниках не залишуся.
Іринка сприйняла спокійно Лілині слова, правда, через тиждень після свята, здивувалася, коли побачили на Лілі дорогу нову шубу. Від Івана почула, що то його подарунок жінці – хотів зробити приємне, а то вічно незадоволена ходить. Ліля навіть словом не обмовилася, лише потім сказала кумі, що батьки їй презентували шубку до 8 березня. Іринка промовчала, хоча було прикро, що подруга обманює, але не хотіла починати сварку.
Наближалася річниця весілля Іринки та Сергія. Жінка запросила у гості батьків, куму з чоловіком та ще декілька друзів. Усі гості прийшли, звісно, не з порожніми руками, адже двоє малих діток у хаті. Хто приніс солодощі, хто одяг, нехай дрібничка, та приємно. Лише Ліля з Іваном приїхали найпізніше та з пустими руками, при тому, що Іринка заздалегідь телефонувала та просила докупити фрукти до столу, бо геть забула. Ліля зайшла до квартири та сказала кумі:
-Вибач, Іро, ми не заходили до магазину. У мене гроші лише на картці, а нею принципово не розраховуюся, бо потім немає ліку тим коштам. А банкомата по дорозі не було. Обійдемося без фруктів. Лише так негарно вийшло, що діткам нічого не встигли прикупити. Ну нічого, от вже наступного разу…
Іра ледве приховала свою здивованість, образу та глянула на Івана, який втупив погляд у підлогу, видно, що чоловіку було ніяково. Але він завжди підкорявся Лілі, то в цій ситуації був безсилий сперечатися. Іринка посміхнулася та знову не стала вияснювати нічого, запросила гостей за стіл.
Наближалося свято першого року похресника Лілі. Ірина на цей раз вирішила святкувати у ресторані, бо не мала зовсім часу вовтузитися на кухні, а після ще прибирати наслідки святкування. Знову ж таки запросила найближчих. Ліля довго морочила голову подрузі, то вони прийдуть, то ні, бо Іван має невідкладні справи. Врешті-решт таки погодилися, що на святі будуть.
Ліля виглядала неперевершено: у чорному платті по фігурі, з дорогим макіяжем та зачіскою, на нових підборах. Іван поруч з нею виглядав, як підліток, у старих зачовганих туфлях, костюмі з плямою, що вже, мабуть, ніколи не випереться, зі скуйовдженим волоссям. Ірина цього разу вже не стала мовчати:
-Лілю, чого ж це ти прибралася, як королева, а чоловіку на обновки не вистачило? Хіба так гоже?
Подруга хмуро подивилася на Ірину:
-Жінка має бути на висоті, а Іван для того є, щоб мені це забезпечити. Хто на нього дивитиметься тут?
Ірині по-справжньому стало шкода Івана. Дійсно, він завжди доношував одяг ледь не до дірок, взуття старе, понищене, ніякої стрижки.
Та тут Ліля вразила подругу ще більше:
-Ми сьогодні знову без подарунка, кумо. Прости, це так некрасиво. Так сталося, що ми віддали дуже велику суму грошей моїй сестрі, бо не вистачало на покупку авто.
Іринка побачила, як почервонів Іван. Вона зрозуміла, що Ліля знову обманює. Після свята жінка твердо вирішила для себе, що з подругою спілкуватися більше не хоче. Справа зовсім не в грошах та подарунках. Просто не хотіла поруч з собою бачити брехливу, жадібну та улесливу людину, котра гроші ставить на перше місце, при цьому забуваючи про більш важливі речі!
