П’ять років тому я познайомилася з Дмитром. Він був дуже хорошим та ввічливим. Працювали ми тоді на одній роботі в кол-центрі. Тоді нам обом було по двадцять років. Діма подобався мені, але тоді він здавався нуднuм, а мені хотілось нових відчуттів, якогось екстриму.
Робота в кол-центрі не приносила великих грошей, тому я вирішила поїхати на заробітки до Польщі. Запропонувала це Дмитрові, але той відмовився, і не хотів, щоб їхала я. Казав, що там важко буде, особливо мені. Я ж тоді з ним дуже посварилась, бо не любила, коли мені вказують…Свого я все ж добилась — поїхала до Польщі, але сама, без Дмитра…
Вже як приїхала до Польщі Діма написав мені, що чекатиме на мене в Україні. Я ж його повідомлення проігнорувала. Незабаром вийшла на роботу. Дійсно — робота була дуже важка, але єдине що радувало — нові знайомства. Ввечері декілька разів на тиждень ми з подружками ходили розважатись в клуб. Там я і познайомилась з Михайлом.
Він був дуже привабливим, спортивної статури, блакитні очі — я закохалась просто раз глянувши на нього. Пізніше ми знову перетнулися, згодом познайомились трохи ближче. Тоді мені здалося, що я закохалась в цього чоловіка. Ми почали зустрічатись, згодом разом жити. Разом ходили на роботу. Я тоді думала, що нарешті знайшла чоловіка, про якого так довго мріяла.
Михайло був красивий, веселий…З ним ніколи не бувало нудно. Ми постійно ходили на вечірки та розважались. У нас все було добре, аж поки я не дізналась його таємницю.
Михайло часто їздив до дому, але мене з собою не брав, не хотів поспішати знайомити з родиною…Обіцяв, що зробить це пізніше. Проте і я в Україну не рвалась — мене там нічого не тримало, тепер я будую нове життя у Польщі. На Михайла я чекала тут. Якось я вирішила поцікавитись у сусіда, чому ж коханий так часто їздить в Україну, то його відповідь мене просто шокувала…
Як виявилось, вдома на Михайла чекає вагітна дружина та син…А я дурепа, вірила йому. Сама ж хотіла будувати з ним родину, але він свою вже мав. Я не знала як мені тоді бути, адже сама вже була вагітна, хотіла розповісти про це Михайлові, як тільки той повернеться з України. Тепер зрозуміла, що дитина йому ця була не потрібна, а я лише для нього була розвагою на роботі у Польщі…
В мене не було іншого виходу, як повернутися до України. Перед мамою було дуже соромно…Люди почали говорити про мене погані речі. Тоді мені потрібна була хоч якась підтримка, але всі відвернулись від мене. Проте одна людина все ж спілкувалась зі мною.
І це був Дмитро. Декілька років тому я покинула його і поїхала до Польщі, а тепер він виявився єдиним, хто мене підтримав. Дмитро сказав, що всі ці роки чекав, поки я повернусь. Я розповіла йому, що вагітна, але його це не злякало, пізніше він зробив мені пропозицію…Тепер в моєї дитини буде батько.
