Розкажу реальну історію із життя свого однокласника. У нашому класі Кирило вирізнявся… своєю жадібністю. Він хотів усе і трохи більше. Якщо в когось з’являлася якась нова річ, він хотів таку саму, і навіть краще. Все найкраще мало бути тільки в нього. Треба сказати, що вчився він дуже добре, брав зубрінням і посидючістю. І взагалі, хотів бути кращим у класі і не тільки у навчанні, дуже хотів, щоб усі його наслідували, щоб усім хотілося стати таким, як він. Бути лідером та кумиром.
Але, попри всі його старання, авторитетом хлопець не користувався — був він якийсь фальшивий, не справжній. Саме його жадібність відштовхувала людей від нього. Я колись спостерігав за ним, як він щось купував. Він десять разів подумає, чи це йому потрібно, чи можна без цього обійтися. А якщо щось купував, скажімо, речі на базарі, то довго й нудно торгувався. Змучений продавець нарешті здавався, а Кирило радів, як дитина, яка отримала бажану іграшку.
Ось і дівчину він сподобав собі саму найкрасивішу в школі, вчилася вона в паралельному класі. Але Тетяна була не просто найкрасивіша, а і якнайбагатша серед учнів. Батьки були дуже забезпечені, особливо матуся. У її власності було велике виробництво, одне з найбільших у нашому місті. Ось Кирило і вирішив, що Тетянка йому дуже підходить і по грошах, і по красі, і по статусу. Як він за нею вбивався, як залицявся, з великим інтересом спостерігала вся школа. А у Тані була весела вдача та гарний характер, вона завжди була усміхнена і любила безшабашного нашого однокласника Вітька. Той був дуже гарний і кружляв голову багатьом дівчаткам, але Тетянці відповідав взаємністю.
Ми закінчили школу. Кирило легко вступив до інституту, а Віктор провалився на ЗНО. Тетяна теж вступила до провідного вишу. Кирило перейнявся любов’ю до економіки — хотів потрапити на роботу до матері Тані і таки, потім, потрапив туди. Швидко освоївся і став незамінним помічником, а вона дуже хотіла бачити його своїм зятем. А Вітько з Танею крутили кохання, поки наша реготушка не завагітніла. Віктор вирішив, що вони одружаться, але перед самим весіллям, раптом злякався сімейного життя і втік і невідомому напрямку.
Про все дізналася Тетянчина матуся. І тут як раз нагодився Кирило. Видно вирішив, що прийшла його зоряна година. Він опинився в потрібний час в потрібному місці. Сказав батькам дівчини, що жити без Тані не може, і йому не важливо, що вона вагітна, він готовий одружитися з нею і визнати дитину своєю. Не думаю, що це була всепоглинаюча любов до Тані, але пряма доріжка до її сім’ї та до їхніх грошей була відкрита. Що сказати, не розгубився молодик! Тетяна заміж за Кирила зовсім не хотіла, але ж Вітька не було, а ганьбу треба було приховати. Хоча, будь вона наполегливіше, весілля могло і не відбутися, зараз багато хто народжує, не бувши одруженим. Але весілля, з рештою, було. Кирило став повноправним членом сім’ї та бізнесу. Жодної любові до дитини він не відчував, але йому подобалося вважатися крутим у місті і мати гарну дружину. Так вони прожили три чи чотири роки, як кішка із собакою.
Чоловік приховував від дружини свою зарплатню. Точніше, не приховував, а дуже занижав її, ніколи не говорив правду, скільки заробляє. Тетяна почала розуміти, що багато речей, які їм дійсно необхідні, вони могли б купити, але чоловік постійно казав – ми не можемо це дозволити купити. На себе Кирило витрачав стільки, скільки йому потрібно було. У нього – дві коштовні автівки представницького класу.
І раптом у місто повернувся Віктор. Коли вони з Тетяною зустрілися, кохання спалахнуло з новою силою. Таня пішла до Вітька та забрала дитину. Новий тато засипав дитину подарунками і все було так солодко, що аж нудотно. А Кирило опинився у пікантному становищі: на роботі він бос, крута, у місті шановна людина, а насправді — незрозуміло, хто він у домі для батьків дружини.
А от у Вітька з грошима було дуже скрутно – доходи копійчані, а тут ще кохана та дитина. І вирішили вони із Віктором подати на Кирила до суду, нехай аліменти платить на дитину. Адже він має дуже гарну зарплату і зможе в майбутньому дати хорошу освіту синові та матеріальну базу. До суду Кирило ретельно підготувався, зробив експертизу ДНК (як потім випадково з’ясувалося, експертизу він зробив задовго до того, як Танька пішла від нього, підстрахувався заздалегідь). І на суді адвокат доводив, що його клієнт не платитиме грошей на чужу йому дитину. Але трапилося неймовірне, Кирило зазнав поразки, програв суд. Напевно, вперше у житті. За нашими законами, якщо людина добровільно погодилася бути батьком, і це зафіксовано документально, відмовитися від батьківства не можна. За документами він батько дитини. І суд присудив Кирилові виплачувати аліменти.
Ось так закінчилася ця дивна історія із реального життя. Тетяна та Віктор зі своєю дитиною живуть у коханні, виховують малюка, а Кирило платить їм пристойні аліменти. Що там совість каже Тані та Вітькові, та й чи є вона в них взагалі – то справа, як то кажуть, десята, а ось про Кирила можна сказати, що жадібність фраєра занапастила – це точно.
