Одного разу ми сиділи з дружиною і нашою донькою за сімейним столом. Обідали. Моя Наталя чудово готує. Тай взагалі у мене гарна і порядна сім’я. Я працюю вчителем у школі. Веду предмет української мови і літератури, а Наталя дуже полюбляє займатися дизайном одягу, тому пішла працювати в ательє, яке знаходиться недалеко від нашої квартири. Донька Тетяна, ходить в школу, вже закінчує сьомий клас. До речі, ходить в ту школу, де і я працюю. В школі в мене справи дуже добре йдуть, я вмію налагоджувати контакт з дітьми, тай предмет той, що я веду в дітей мій улбюблений, я викладаюся на всі сто, щоб мої учні були задоволені і хотіли вчитися. Щоправда, свою доньку я ніколи не мав бажання навчати, завжди казав, що це має робити хтось інший, тільки не тато. Тому навіть на заміну в клас, де вчиться моя донька, я страраюся не ходити. Ну от сидимо ми за обідом, я продовжу свою розповідь. І донька каже:- Мамо, тату, чому я на вас зовсім не схожа?
Ми з дружиною здивувалися і запитали Тетянку, хто їй таке сказав і чому вона так думає. Вона відповіла: -Сьогодні в школі, Марія Миколаївна, наша вчителька з ураїнської мови почала казати, чому я не схожа на тебе, тату. Я запитався чому вона так сказала . А виявляється Тетяна елементрано не вивчила вірш. А всі знають, що треба брати приклад з батьків, а моя Тетяна була така трохи бешкетниця. Ми з дружиною видихнули з полегшенням і почали сміятися. Потім запитали Тетянку, хто тоді ще казав щось, бо вона сказала за мене, а за те що, на Наталію не схожа, так чому.
-Ну, наша мама так гарно шиє, складає різні образи, малює красиво, а я на уроці креслення не могла накреслити одне завдання, так вчителька сказала, чому я не схожа на маму– відповіла Тетянка.
Ми ще більше з дружиною почали сміятися і дали настанову доньці, краще вчитися і бути схожою на нас з Наталею, ажде ми приклад для доньки і все робимо тільки для її блага.
