Так трапилось, що у компанії своїх друзів лише одна я — незаміжня і без діток, та й взагалі, наймолодша. Мені зараз 26, моїм друзям по 30-35 років. Всі вони почали будувати сім’ю досить рано, і вже до двадцяти трьох років кожна моя подружка мала дитину, я ж пішла інших шляхом — кар’єрним, і мене все влаштовувало, якби не постійні поради друзів : “Роди зараз, бо потім вже буде пізно”.
А хто взагалі вирішив, що я хочу дітей? Можливо я взагалі не планую вагітніти, чому ж людям так кортить сунути носа не у своє діло? Я розумію, що вони мої друзі, і так висловлюватись не добре, але мені вже це усе почало трохи набридати.
Подруги постійно вихваляються своїм “досягненнями”:”Ось я народила, і чоловік у мене є, що ще потрібно?”. Але всі вони начхали на свої мрії, так їх і не реалізувавши. Також вони перестали приділяти достатньо часу для свого зовнішнього вигляду, оскільки вся їхня увага — дітям. Зранку до ночі вони бавляться з дітьми, поки їхні чоловіки на роботі. Єдиною розвагою для них є ось такі дружні посиденьки, які ми влаштовуємо кожного тижня. І ви досі вважаєте, що вони щасливі?
Я думаю, що людина щаслива, коли вона чимось захоплюється. Діти й чоловік це звісно дуже добре — але не єдине, чим повинна жити жінка, інакше — це просто робот, який кожного дня виконує монотонну роботу.
Я відчуваю, що ще не готова стати мамою, і взагалі виходити заміж — це мій вибір, ніхто не вправі вказувати мені, як краще.
І от коли моя подружка знову починає вихвалятись своїм життям, щоб таким чином вплинути на мене, аби я також вступила в їхню “секту”, вона перестає помічати, як її чоловік дивиться на інших жінок. Якому чоловікові буде подобатись жінка, яка виглядає як домробітниця?
От нещодавно мене намагались засватати з одним хлопцем. Мої друзі вважають, що я потребую уваги чоловіка, і взагалі, що я така бідна і нещасна, що у свої двадцять шість досі ходжу у дівках.
Його звали Михайло — і він був розлучений. Також у нього вже було двоє дітей від першого шлюбу, але моя подруга сказала :”І що, що він був одружений? За те ти йому сподобалась, і він готовий хоч зараз тебе заміж взяти! Де ти ще собі когось знайдеш?“.
А хто взагалі сказав, що я собі когось шукаю, і що мені зараз потрібний чоловік, і кращої кандидатури, як розлученого Михайла я собі не знайду? І які вони після цього взагалі друзі…
З роками наші інтереси перестали бути спільними — всі завели “щасливі” родини, а мене виокремлюють так, як білу ворону. Це дуже дратує, я вже почала задумуватись над тим, щоб просто припинити з ними дружбу — все, що вони роблять своїми вчинками лише доводить одне — вони просто знецінюють мої прагнення та мрії…
Але коли вони зрозуміють, що жінка може досягнути щось у своєму житті не тільки народивши дитину, і що це взагалі не обов’язок жінки! Ще давно на людей наклали гендерні штампи, від яких ми досі не можемо позбутися…
Тому я не розумію своїх подруг…От нещодавно мені почав писати чоловік однієї з них — пропонував побачення, зустрічі, але так, щоб не знала про це його дружина. І вона досі вважає, що її родина — щаслива?
