Росла я не в дуже забезпеченій родині…Мама п0мерла, ще коли мені було десять. Тато почав сильно вuпuвати…Також я маю брата, який повністю успадкував шк1дливі звички нашого батька. Кожного дня до свого вісімнадцятиріччя я потерпала 3нущаnня та 0брази. Але попри все це я йшла до своєї мети – хотіла якнайшвидше вибратись з того б0лота.
Вчилась я дуже добре, мені завжди подобалось дізнаватись щось нове для себе. Родичі були здивовані такою тягою до знань. Спочатку вони просто кепкували з мене, ніби все це марно, але згодом, коли я заробила свої перші гроші виключно за свої знання – повірили моєму успіху. Хоча вірили вони лише грошам. Брат був безробітній, як і батько. Пиячили вони завдяки коштам, які давала держава дітям, які росли без матері. Коли мені виповнилося вісімнадцять – ці кошти припинились, тому брат і тато почали трусити гроші з мене.
Я не хотіла їм їх давати, але все ж жалість всередині мене брала верх, тому я трохи давала грошей батькові, сподівалась, що він не витратить їх на випивку – але кожного разу все було марно. Брат почав мені заздрити, і говорив, що все це несправедливо, і що я повинна давати йому гроші, оскільки такого “таланту” він не мав…Хоча я зовсім не вважала себе талановитою, я просто дуже наполеглива та старанна, всі мої досягнення дістались мені завдяки праці над собою та безконечним навчанням.
Згодом я вступила до престижного університету. Закінчила його на червоний диплом. Після його закінчення мені запропонували хорошу роботу. Я звісно ж погодилась – нарешті я можу жити своїм життям і з’їхати від родичів, які страждають від алкоголізму.
На роботі я зустріла його – Михайла. Ми почали зустрічатись, це було кохання з першого погляду. Згодом я запропонувала хлопцю з’їхатись, таким чином ще більше закріпити наші стосунки. Так ми прожили разом пів року. Батько та брат почали надзвонювати мені, але я слухавки не брала – не хотіла більше їх бачити…
Якось запропонували мені поїхати у відрядження на три місяці. Хлопець звісно ж засмутився, проте відпустив – розумів, яка ця робота важлива для мене. Я поїхала, але якби знала, що може трапитись, ніколи б не погодилась на таке.
Минуло три місяці, я знову приїхала до свого помешкання з Михайлом, але його я там не застала. Ще за Місяць до від’їзду він почав ігнорувати мої дзвінки, лише інколи відповідав на смс…Я не розуміла, що взагалі відбувається. Коли вийшла з квартири то побачила схвильовану сусідку. Вона розповіла, що приїжджав мій чоловік, кричав що я підло з ним вчинила, що я зрадниця. То мій хлопець просто втік з квартири після таких обвинувачень…То був мій брат, і хлопець йому повірив…
Як же брат міг так вчинити? Він навмисно все це зробив! Хотів, аби я розійшлася з Михайлом і знову повернулась до батьківського будинку, аби знову їх забезпечувала…З коханим я звісно ж помирилась, розповіла йому все, як було насправді. Брата я більше не хочу бачити…
