Не сваріть дітей за розбиті речі

Скільки пам’ятаю, я був тихим та замріяним хлопчиком, у своєму вигаданому світі, з уявними друзями та пригодами. Може це відбулося і не випадково, адже я ріс у творчій родині. Матуся була примою в опері, а тато – піаністом. В нашому домі постійно лилася музика, мама співала, а батько акомпанував.
Якось батьків було запрошено на ювілей відомої викладачки вокалу. Вони взяли мене з собою. Це була легендарна на той час оперна виконавиця. Співачка була поважного віку, але дуже гарно виглядала, красиво вбрана, зі старомодною зачіскою та купою пристаркуватих шанувальників. Ізольда Львівна – володарка не лише жвавої вдачі та веселого характеру, а й великої колекції порцелянових фігурок, серед яких були солдатики. Все це багатство було у серванті, на скляній поличці.
Я був приголомшений, бо перший раз побачив такі іграшки. Мені так закортіло доторкнутися до них, відчути, які вони на дотик.
Я цілий вечір не зводив з них очей, і коли дорослі пішли до великої зали пити напої та слухати оперу, притягнув стілець до серванта.
І розпочалися неймовірні пригоди. Перед моїми очами постала ціла армія, а я – головнокомандувач, наказав солдатам приготуватися до бою. Вони вишукувалися в шеренги, і розпочався бій!
Я пересував фігурки з місця на місце, проводив неймовірні маневри. Наші бійці перемагали. Залишилася остання вирішальна атака.
– Бійці, готуйся до бою! Вогонь!
На цьому моменті роздався такий неймовірний гуркіт розбитого скла, що у дорослих стихла музика. Постала тиша…
Я лише пам’ятаю той момент, коли стою на стільці, в купі битого скла та порцеляни, дивом неушкоджений, поряд плаче матуся, а Ізольда Львівна незворушно палить сигарку.
– Так, любий, бачу твої бійці одержали перемогу! Треба ж радіти, а не хлюпати носом.
Батьки почали перепрошувати, але співачка сказала, що головне, те, що дитина жива та не ушкоджена, а розбиті речі – це на щастя.
І подарувала мені єдину вцілілу фігурку.
Я вже давно дорослий, маю синів. А на поличці й досі стоїть та дорогоцінна порцелянова фігурка Ізольди Львівни. Час від часу нею граються діти.

Оцініть статтю
Не сваріть дітей за розбиті речі