Нас у батьків двоє: я та сестра. У дитинстві мені завжди хотілося з нею спілкуватися, разом проводити час, однак вона, як старша, не надто приділяла мені увагу. На відміну від батьків, я завжди її підтримувала. Приховувала всі її секрети, не розказувала про хлопців та гулянки. Коли Оксана захотіла вступати на психологію, я перша висловила своє захоплення і навіть вмовила батьків відпустили свою старшу доньку. За все це ні разу так і не почула слова вдячності.
Йшли роки, у нас були власні життя, відокремлені один від одного. Я не знала чим живе сестра, як проводить свої вихідні. Вона ніколи не телефонувала та не писала. Напевно, моя персона зовсім не була для неї цікавою. Якось Оксана повідомила нас, що виходить заміж. До цього не знайомила свого хлопця ні з матір’ю, ні з батьком і тим більше зі мною. Добре, що хоч на весілля запросила.
Після їхнього одруження, наш зв’язок зовсім зійшов на нуль. Я знала, що Оксана працює у доволі відомому видавництва столиці, а її чоловік – у маркетинговій компанії. Після закінчення університету, мені ніяк не вдавалося знайти роботу. Хотілося уже зателефонувати до рідної сестри, запитати, а раптом є вакансія, хіба так важко влаштувати рідну сестру? Але так і не наважилася. Я знала, що немає ніякого сенсу просити про допомогу, мені все одно відмовлять.
Спершу пощастило працювати у кол-центрі, потім перевели на посаду адміністратора. Через два роки я змогла знайти посаду згідно із своєю спеціальністю і з успіхом приступила до обов’язків. Життя налагодилося. Зовсім скоро і чоловік серця дав про себе знати. Весілля робити не стали, просто тихо розписалася. Напевно, з тиждень, я намагалася зв’язатися із Оксаною, однак та так і не відповіла ні на листи в соціальних мережах, ні на телефонні дзвінки, тож на церемонії була відсутня.
І ось, через майже 10 років, з’являється сестра на порозі мого дому. Виявляється, з чоловіком розвелася, її компанія збанкрутіла та звільнила усіх працівників, а іншу роботу так і не знайшла. Її життя було зруйноване. Аж тепер вона згадала про існування сестри, яка безтурботно жила та насолоджувалася.
Знаєте, мені навіть не спало на думку, не впустити її. Я не така, як вона, – я дорожу нашим сестринським зв’язком, тож беззаперечно допомогла знайти і заробіток, і житло.
