Ми живемо з дружиною, вже понад п’ятнадцять років. Я все життя працюю усердно, хочу давати своїй сім’ї все, і навіть більше. Галина, так називалася, моя дружина, вийшла на роботу, тільки зовсім недавно. Всього три роки тому. Ми так вирішили обоє, бо ж і діти були ще малі, тай нам вистачало моєї зарплати. Але тепер, коли Максим і Валентина, так називалися наші діти, підросли, Галя вирішила піти працювати. Бо ж і справді, діти ростуть, а з ними і ростуть потреби. Зовсім скоро, будуть вступати до університету наші дітки, вони у нас двійнята. Тому, буде вдвічі важче давати їм можливість здобути вищу освіту. Недавно, ми купили квартиру. Наша стара квартира, дісталася мені ще від моєї бабусі. Вона заповіла мені житло, коли я одружився з Галиною. На той час, це була для мене не просто квартира, а якийсь щасливий квиток у майбутнє. Адже коли маєш своє житло, жити стає набагато легше. Всі ці роки, ми тулилися в маленькій, однокімнатній бабусиній квартирі. І зовсім недавно, нарешті, купили собі нову, велику, простору. Щоправда половину суми, ми мали своїх грошей, а половину взяли у кредит. Бо ж чекати вже на більший простір, реально було важко. Тому ми так поспішили і взяли кредит. Діти підростали, кожен хотів власну кімнату, починалися скандали за елементарну житлову площу.
Тепер у нас все добре, ми купили велику, чотирьохкімнатну квартиру, де кожен мав своє місце. Всі були задоволені. Залишилося віддати тільки кредит за квартиру. Сума там була пристойна, адже квартиру ми купили з ремонтом, і у комфортному місці. Тай ремонт у ній був не з дешевих. Максим і Валентина, перейшли вчитися в одинадцятий клас, попереду випускний, вступ до університету. А, як розумієте, це все кошти, тому з роботи, я міг інколи не вилазити місяцями. Все було б добре, якби не один випадок. Якось, я почув як Галина, розмовляє по телефону зі своєю мамою, і каже до неї, що дасть їй грошей. Я вирішив вияснити, які це гроші вона збирається давати мамі. Дружина почала плакати, казати, що мама з татом ледве витримують. Не можуть купити собі нормальний одяг, бо пенсії вистачає на елементарні речі. А мама хотіла купити собі нову спідницю, яка їй сподобалася. Я був злий і сказав:- Серйозно? Ти пішла працювати, щоб утримувати свою маму. Та в нас діти вступати цього року будуть в університет, кредит потрібно віддавати, тай ще випускний двом дітям оплатити.
Посварився з дружиною і вийшов на вулицю. Обдумав собі все, і не знаю як далі бути, нам і так важко, а тут ще й мама Галини, зі своїми бажаннями. Я все розумію. Можна допомагати батькам, але вони теж мусять нас розуміти, нам теж важко. Тай взагалі, кому зараз легко, а наглості, у моєї тещі було вже аж забагато. Не знаю, як бути мені, з дружиною не хочу сваритися. І, водночас хочу, щоб вона припинила цю справу, з подачею всього готового своїм батькам.