Нелюди.

В мене є брат. Ми завжди з ним дружили, були у хороших відносинах. Я підтримувала його, він мене. Я, щоправда була молодшою сестрою. А мій Денис, так звали брата, старший на пять років. Але, попри різницю у віці ми були хорошим прикладом для інших у стосунках між братом і сестрою. Денис подорослішав, пішов вчитися, я дуже сумувала за братом мені його не вистачало. Згодом брат знайшов і своє кохання. Інна, звали його обраницю, як не дивно, але брат дуже хотів, щоб Інна мені сподобалося, йому була важлива моя думка. Я сказала Денисові, що він зробив правильний вибір дівчина охайна, красива, працьовита.

Скоро Денис одружилися з Інною, зіграли гучне весілля, батьки Інні подарували квартиру у день їхнього весілля і вони пішли жити окремо. І аж тоді мені брата не вистачало ще більше. Я часто навідувала їх, ми влаштовували приємні вечори.

Якось я прийшла до Інни з Денисом і вони чомусь якось дивно до мене усміхалися і сказали мені, що скоро стануть батьками, я дуже зраділа за  них. Інна виносила дитину народила, але сталося щось страшне дівчинка, яку народила Інна мала вади. Лікарі робили все можливе і неможливе, щоб врятувати дитину, але маленька крихітка залишилася інвалідом на все життя. Якось Денис подзвонив до мене і попросив приїхати допомогти Інні з дитиною, я звичайно ж, приїхала вона була вся втомлена, брат теж не висипався . Виявляється у дитинки був приступ вночі і маленька дівчинка не переставала плакати. Її плач обурював сусідку зверху і вона грозилася викликати поліцію, я не розумію як люди можуть бути без почуттів, невже не зрозуміло як важко молодій парі, та й ще й з хворою дитиною.

Оцініть статтю
Нелюди.