Мені 37 років. Ось уже майже рік у мене стосунки з дівчиною і я не можу впевнено прийняти остаточне рішення щодо розвитку наших відносин, тобто про шлюб та народження дітей.
Коротко розкажу про себе: у мене є син, ми з його мамою давно розійшлися, але з сином я часто спілкуюсь та допомагаю. Вони живуть в іншому місті. Після цього я мав різні історії з дуже сильними почуттями з мого боку, але вони не були взаємними і нічого не виходило. Я здатен довго зберігати почуття і серйозно ставлюся до стосунків. Працюю, заробіток середній, але живу нормально.
З дівчиною, про яку йде мова, ми познайомилися в інтернеті. Вона на дев’ять років молодша за мене. У неї тоді були якісь труднощі в особистому житті і в мене також. Ми поспілкувалися, поділилися своїми історіями, і на цьому все закінчилося. Через досить тривалий період почали спілкуватися знову, але це було виключно дружнє спілкування.
Як і минулого разу, вона ділилася історією зі свого життя, а я зі свого. Потім ми зустрілися. Жодних почуттів не було. Але трохи згодом виник якийсь потяг і ми зблизилися. Я розумів, що почуття немає, але все одно потяг до неї був і він був взаємний. Ми з нею навіть обговорили, що доки не почнеш стосунки, не зрозумієш, може щось із цього вийти чи ні. І ми вирішили спробувати. У моєму житті були випадки, коли почуття, а тим паче сильні почуття, приходили пізніше, а спочатку нічого не було до людини.
І ось ми почали зустрічатись, а потім і жити. Згодом я розумію, що почуття так і не прийшло в мене. А в неї якраз навпаки. Але я відчув відповідальність за неї, і вона стала не чужою людиною. І, Крім того, я дуже ціную те, як вибудовувалися наші відносини. Можна сказати, що ідеально. Вона з повагою ставиться до мене, дуже цінує мене, дуже гармонійно вибудовує стосунки. Вона прийняла якісь мої проблеми. І я це дуже ціную та вдячний їй, але кохання не виникало.
Іноді мені хотілося піти геть, іноді я розумів, що вона буде ідеальною дружиною, і треба продовжувати стосунки. Але хробак сумнівів все одно сидів. До речі сказати, що у своїх попередніх історіях, коли я мав сильне почуття, то інших жінок для мене просто не існувало. Нині це не, на жаль, так. Тобто таке відчуття начебто пошук не закінчився. Хоча, звичайно, я нічого собі не дозволяю, жодних знайомств, фліртів тощо. Навіть з’являлися якісь дівчата, до яких була колись увага з мого боку. Я ж їхню увагу проігнорував.
І ось наші стосунки продовжуються. Дівчина молодець, вона намагається, влаштовує романтичні вечері, піклується про мене. Я намагаюся також дбати про неї. Все ідеально з її боку. І я відчуваю колосальну відповідальність за жінку. Я просто не зможу зробити їй боляче. Між нами не було слів «люблю», хоча їх не було тому, що я їх не говорив. Я відчуваю, що вона готова вимовити їх. Мені навіть здається, що краще швидше б вона завагітніла, може це нас зблизить. Я майже готовий до цього кроку, але іноді все ж таки всередині мучать сумніви.
Ось і я пишу свою історію, скоріше, щоб отримати якусь оцінку збоку. Я вже практично вирішив все. Я не зможу завдати їй болю. Все вийшло не так, як я собі уявляв, але, може, справа не тільки в тому, щоб самому насолоджуватися почуттям, а й нести відповідальність.
