У нас з дружиною нещодавно народився малюк. Дівчинка, назвали Еліна, таке ім’я придумала моя дружина, їй дуже сподобалося, а знайшла дружина це ім’я в одній статті журналу, який вона читає і замовляє щотижня. Мені теж сподобалося це ім’я, я був не проти, щоб наша донечка так називалася. Елінка народилася міцною дівчинкою, всі в роддомі казали, що це мав бути хлопчик, адже вага нашої крихітки, була досить велика, тай ріст немалий. Напевне, буде така як я, я теж високий і міцний.
Роди в дружини пройшли трохи з ускладненнями, її робили кесарів розтин, але все закінчилося благополучно. Ми вдячні лікарям за їхнє дбайливе ставлення до своєї роботи, тай до дружини вцілому. Відносилися з повагою і багато в чому допомагали.
Ми жили з батьками моєї дружини Людмили. Спочатку, коли одружилися то думали, що переїдемо на зйомну квартиру, але мама Людмили була дуже проти, того, щоб єдина донька залишала домівку, і йшла жити в чужу квартиру. Ми з Людмилою погодилися, будинок її батьків був великий, мав два поверхи, ми жили на першому, а батьки дружини на другому.
Після народження донечки багато чого змінилося. Ми затіяли ремонт, який якраз закінчився до приходу Людмили з роддому. В кімнатах було красиво, просторо, ми відсвяткували хрестини донечки. Я допомагав Людмилі всім чим тільки міг, якщо вдавалося відпрошуватися з роботи раніше, то скоро біг додому, щоб ми могли разом з Людмилою зробити вечірнє купання Елінці. Одного разу, я не встиг на купання донечки, прийшов трохи пізніше. І тут я побачив картину, яка мене шокувала, моя теща була поряд з Еліною, коли вони купали її з дружиною, Людмила на той час відійшла, а теща просто пустила дитину у ванній саму плавати, і сказала, що це корисно для рук і ніг немовляти. Нібито так швидше розвивається малюк. Я був в шоці, як можна таке робити, малюку нашому всього три місяці. Спочатку, я спокійно відреагував на такий вчинок тещі, сказав їй в нормальному тоні, щоб більше такого не робила, бо це неприпустимо для дитини такого віку.
Ввечері, перед сном, розповів це дружині, вона підтримала мене і сказала, що поговорить зі своєю мамою і вияснить причину її поведінки.
Пройшов рік, наша Елінка навчалася щодня чомусь новому, тим більше, вона вже сама ходила. Все їй було цікаво, вона всюди лізла, дружині було з нею трохи важко, але ж нічого не вдієш, діти вони всі такі в цьому віці. От і одного разу, я повертаюся з роботи додому, як тут бачу, що моя теща прогулюється з Елінкою. Навколо була дорога, теща зовсім не тримала доньку за руку, вона бігла біля дороги, я настрашився і забрав Елінку до себе на руки. Накричав на тещу, ну а, якщо б дитина вибігла на дорогу і її б могла збити машина. Я був дуже злий на тещу, висказав їй все, що думав. Ми з дружиною переїхали на знімну квартиру, після того скандалу. Я не заборонив тещі бачитися з внучкою, бо дружина не дозволяла, тай вона все таки бабуся. Але разом ми не змогли більше жити, теща часто навідує нас, але вже з такою обережністю ставиться до Елінки, що інколи це вже занадто. Але краще так, ніж як було раніше.