До мого друга приїхали гості, його родичі, виявляється вони були зовсім не проханими. Я з Романом дружу вже багато років. Ми разом навчалися в університеті. Завжди допомагали один одному. Навіть жили в гуртожитку в одній кімнаті. Роман часто приїздив до мене, а я до нього в гості. Я міг довірити йому будь-яку таємницю, він по- справжньому був другом з яким і у вогонь, і у воду, як то кажуть. Якось я чую дзвінок від Романа, ми довго чомусь не підтримували з ним зв’язок. У мене постійно робота, я працюю майже цілодобово. Вихідних майже немає, а якщо є, то я просто намагаюся відіспатися і відновити сили.
Роман каже мені:
– Привіт, друже, як справи ? Чи можу я приїхати до тебе на декілька днів, буду в тебе розкажу ситуацію- сказав Роман сумним голосом.
На що я відповів йому:
– Приїжджай. Бо іншої відповіді, я просто не міг знайти, пам’ятаю як Роман мені завжди допомагав, щоб я не просив.
Я повідомив на роботі, що беру на кілька днів відпустку за свій рахунок. І на наступний день очікував на приїзд друга. Перед тим поїхав у супермаркет, закупив продуктів, взяв нашу улюбнену текілу. Бо розумів, що ситуація з зв’язана з приїздом Романа не вирішиться просто так, на тверезу. Та й ми часто любили собі посидіти за келихом хорошого вина або чогось міцнішого.
Роман приїхав. Весь вигладав дуже змученим і сумним. Я зрозумів, що щось не так. Ми присіли, я зробив другові чаю, нагодував його з дороги. І тут він починає розповідати.
Живе Роман сам у своїй великій квартирі. І на скільки я знаю у своє гніздечко, яке він сам купив і зробив там ремонт, він ніколи нікого не хотів пускати. Хіба найближчих друзів і маму з татом. Він був холостяком. Роман розповів мені як його тітка попросила, щоб її донька з чоловіком і дітьми пожили трохи в нього на квартирі. Поки не знайдуть власне житло. Анна, так називалася донька, тітки Романа захотіла переїхати жити в місто. В селі їм набридло жити, тай у місті більше можливостей розповідав Роман те, що наговорила йому тітка. Тітка ще казала, що Анна зняла в оренду приміщення. Вона добре робила манікюр. І хоче зайнятися власною справою, а чоловік Анни зі слів тітки Романа, нещодавно купив собі машину і також хоче заробляти на життя, саме машиною. Можливо влаштується таксистом, місто велике багато людей, заробіток з того точно буде.
Роман, коли мені все це розповідав, я не міг зрозуміти. Тобто, люди хочуть переїхати у велике місто. На машину і на оренду приміщення в них є гроші, а на знімне житло на перший час немає. Як це взагалі розуміти, чим люди думають. Як можна взагалі нав’язувати свою присутність, тай ще цілою сім’єю, майже чужій людині.
Невже не можна подумати було перед тим, як робити такий крок. Відкласти спочатку гроші на житло, а потім думати про бізнес і засоби пересування. Мене здивувала розповідь Романа. Ми трохи відійшли від цієї теми з другом і почали говорити про нас. Згадували, як колись було добре. Які пригоди ми влаштовували в інституті. Випили тієї текіли трохи і Роман пішов спати, так і недоговоривши чому він приїхав. На ранок, я почув як Роман розмовляє з тіткою. Зі слів Романа я зрозумів, що він відмовився від приїзду родичів і дуже посварився з нею, сказав, що поїхав у відрядження і не може прийняти доньку тітки. А відрядження це, називається моя квартира. Не знаю чи правильно вчинив Роман, але на його місці я б так само зробив. Я чомусь думаю, що найголовніше це повага до чужого майна і чужої думки. А тітка хотіла зробити добре собі, своїй дитині, але тільки не Роману.
