Ми живемо з дружиною у шлюбі вже десять років. Спочатку, одразу після одруження, ми вирішили йти жити до моїх батьків. Я був один син у них, тай дім у нас був великий, кімнат і місця вистачало на всіх. У нас навіть в домі було дві кухні, щоб в разі, якщо моя Софія, так звали дружину, не зможе вжитися з мамою на одній кухні, то вже є вихід з ситуації. Вона буде мати свою власну, де зможе спокійно готувати. Без будь- яких повчань і допомоги. А то знаєте як трапляється між невісткою і свекрухою. Які б гарні відносини не були, всеодно знайдеться щось таке, якась така причина, яка буде приводом для сварки. Так, напевне є, було і буде, між невістками і свекрухами.
Ось так і трапилося в нас. Спочатку все було добре. Ми з Софією жили на першому поверсі, а мої батьки на другому. Софію все влаштовувало. До одного моменту. Поки, моя мама, не почала влізати в особистий простір дружини. Інколи, бувало таке, що мама могла, без дозволу, піти прибрати у нас на першому поверсі, або ж елементарно замінити освіжувач повітря в туалеті. Софію це дратувало, вона не могла зрозуміти для чого, свекруха ходить, тай ще щось робить, на її території. А коли починалося літо, то моя мама хотіла, щоб Софія, допомагала їй у прополюванні городу. Дружина, все життя до одруження зі мною, жила в квартирі і виходить, що про город, вона мало що знає. Одним словом, нас з дружиною так все дістало, що ми вирішили переїхати на знімну квартиру. З мамою, я не посварився, просто пояснив їй чому ми переїжджаємо. Звичайно, вона вибачалася, казала, що такого більше не повториться. Але ми вирішили, для себе з Софією, що так буде краще для всіх. Тоді і свекруха буде найкраща, тай до невістки не буде ніяких претензій. Чому вона не хоче допомагати моїй мамі.
Ми зняли шикарну квартиру, в центрі міста. Квартира з видом на гори. Розташування нам дуже подобалося. Щоправда ціна була трохи високою. Але, ми з Софією, працювали, тому грошей нам вистачало на все. Ми жили на поверсі з сусідом. Називався, Роман Михайлович. У нас на поверсі були три квартири, в одній не жив ніхто, в іншій ми, і ще Роман Михайлович. Дідусь був дуже доглянутий, завжди вітався з нами, пропонував свою допомогу в разі чого. Розповідав, що живе він тут ще з часів, коли тільки побудували цей будинок. Він, був один із перших жителів, хто сюди заселився. Також, розповідав про те, що ця квартира, яка в нього є, дісталася йому від держави. Йому її виділили на роботі. Одного разу, дідусь попросив, допомогти йому донести пакети з продуктами, до квартири. Ми з радістю це зробили. Інколи, Софія готувала смачний пиріг або ж пиріжки з м’ясом, ми завжди пригощали нашого сусіда. Тобто, жили ми дружньо. Одного разу, посеред ночі до нас у квартиру, стукає п’яний чолов’яга. Я відкрив двері, не побоявся. Виявляється, це був, внук, Романа Михайловича, він приїхав навідати дідуся. Але от про те, що він вживає алкоголь, я ніколи від Романа Михайловича не чув. Хоч, він багато розповідав нам про свого внука. Внук, дідуся почав висувати до нас претензії, з приводу того, що ми спеціально своєю допомогою заманюємо дідуся. Щоб він залишив квартиру нам, а не йому. Ми були дуже здивовані зі слів онука. Після тієї ночі, ми перестали так активно спілкуватися з сусідом. І, напевне, більше нікому не відчинимо двері посеред ночі. Адже, люди, то є різні.
