Невдала прогулянка.

Ми жили з синочком у квартирі. Чоловік часто їздив на заробітки, бо у місті в якому ми живемо нормальної роботи не було. Він мусив забезпечувати сім’ю і тому завжди хотів, щоб у нас з сином все було, щоб ми ні в чому собі не відмовляли, а за кордоном була у нього нормальна робота. Гроші він завжди отримував вчасно. Гріша, так звали мого чоловіка, працював на будівництві, за кордоном, а як знаєте там можна непогано заробити. Тільки от одне мене мучило, що він мало часу проводить з нами, а особливо з сином. Але іншого виходу, поки ми не бачили з Грішою, тай кредит за квартиру, ще потрібно було виплачувати. Я на роботу не могла ніяк виходити, бо сиділа вдома з синочком, а наймати няню і віддавати їй майже всю свою зарплату, я не хотіла. Тоді не було б ні грошей видно, і дитина була б в основному без мами. Тай пускати в дім, якусь чужу жінку, я не горіла бажанням.

Якось ми гуляли з сином на вулиці, було вже холодно, зима, але, Андрійко так звали мого синочка, хотів гратися сніжками, тому, я не могла відмовити дитині. Вийшли трохи на вулицю, зовсім ненадовго, щоб покидати сніжками, бо було реально дуже холодно, і ще й при тому слизько. Повертаючись додому, я впала перед під’їздом. Мене нестерпно почала боліти нога, а я так якби відчувала, що не потрібно виходити в таку ожеледь на вулицю, добре, що це сталося зі мною, а не з Андрійком, він ще зовсім маленький.

Я ледь дійшла до квартири, вірніше доїхала на ліфті, одразу викликала лікаря, щоб оглянув ногу, була нестерпна біль. Я, як прийшла додому, так і сіла, а встати вже не змогла самостійно. Синочок мусив сам знімати з себе верхній одяг і мити самостійно руки, але він впорався. Ми чекали приходу лікаря. Коли дочекалися лікаря, моя нога почала збільшуватися в розмірах. Лікар, сказав, терміново зробити рентген. Сказав, що має підозру на перелом. Я попросила сусідку, щоб прийшла і посиділа з моїм сином, а тим часом я поїхала на швидкій допомозі робити рентген. Сусідка, Ліда, погодилася, добра була жінка, завжди мене виручала.

Ми приїхали до лікарні, під кабінетом, де проводився рентген була черга, але мене пропустили, оскільки я не могла більше терпіти цю біль. Зробили ренген, перелом підтвердився.
Я сказала про це чоловікові, йому потрібно було негайно повертатися додому, щоб доглядати за сином, бо у моєму стані, це майже неможливо. Мені наклали гіпс, я викликала таксі додому, добре, що таксист погодився мене провести до квартири.

Гріша повернувся, доглядав за синочком. Минув місяць, я пішла на огляд до лікаря, мені зняли гіпс. Лікар сказав, обов’язково розробляти ногу, побільше рухатися і ходити.
Одразу ж, в той день ми з чоловіком і сином пішли на прогулянку. Вирішили, піти пройтися навколо озера. Там велика територія і менше людей. Якось іде нам на зустріч чоловік з собакою на поводку, собака нестримно починає лаяти на мого сина. Не розуміла, чому, чи через те, що він плакав як ми йшли, чи просто. Чоловік накинувся на мене з образами, мовляв заберіть свою дитину, бачите я тут з собакою. Але ж ми не чіпали нікого- відповіла я. Цей ненормальний почав кидати у нас палицями. Ми вирушили швидшим ходому додому.  Всяке буває, не знали, що йому спаде на думку. Тепер, не знаю, чи підемо ми ще колись сюди на прогулянку.

 

Оцініть статтю
Невдала прогулянка.