Ми жили з синочком у квартирі. Чоловік часто їздив на заробітки, бо у місті в якому ми живемо нормальної роботи не було. Він мусив забезпечувати сім’ю і тому завжди хотів, щоб у нас з сином все було, щоб ми ні в чому собі не відмовляли, а за кордоном була у нього нормальна робота. Гроші він завжди отримував вчасно. Гріша, так звали мого чоловіка, працював на будівництві, за кордоном, а як знаєте там можна непогано заробити. Тільки от одне мене мучило, що він мало часу проводить з нами, а особливо з сином. Але іншого виходу, поки ми не бачили з Грішою, тай кредит за квартиру, ще потрібно було виплачувати. Я на роботу не могла ніяк виходити, бо сиділа вдома з синочком, а наймати няню і віддавати їй майже всю свою зарплату, я не хотіла. Тоді не було б ні грошей видно, і дитина була б в основному без мами. Тай пускати в дім, якусь чужу жінку, я не горіла бажанням.
Якось ми гуляли з сином на вулиці, було вже холодно, зима, але, Андрійко так звали мого синочка, хотів гратися сніжками, тому, я не могла відмовити дитині. Вийшли трохи на вулицю, зовсім ненадовго, щоб покидати сніжками, бо було реально дуже холодно, і ще й при тому слизько. Повертаючись додому, я впала перед під’їздом. Мене нестерпно почала боліти нога, а я так якби відчувала, що не потрібно виходити в таку ожеледь на вулицю, добре, що це сталося зі мною, а не з Андрійком, він ще зовсім маленький.
Я ледь дійшла до квартири, вірніше доїхала на ліфті, одразу викликала лікаря, щоб оглянув ногу, була нестерпна біль. Я, як прийшла додому, так і сіла, а встати вже не змогла самостійно. Синочок мусив сам знімати з себе верхній одяг і мити самостійно руки, але він впорався. Ми чекали приходу лікаря. Коли дочекалися лікаря, моя нога почала збільшуватися в розмірах. Лікар, сказав, терміново зробити рентген. Сказав, що має підозру на перелом. Я попросила сусідку, щоб прийшла і посиділа з моїм сином, а тим часом я поїхала на швидкій допомозі робити рентген. Сусідка, Ліда, погодилася, добра була жінка, завжди мене виручала.
Ми приїхали до лікарні, під кабінетом, де проводився рентген була черга, але мене пропустили, оскільки я не могла більше терпіти цю біль. Зробили ренген, перелом підтвердився.
Я сказала про це чоловікові, йому потрібно було негайно повертатися додому, щоб доглядати за сином, бо у моєму стані, це майже неможливо. Мені наклали гіпс, я викликала таксі додому, добре, що таксист погодився мене провести до квартири.
Гріша повернувся, доглядав за синочком. Минув місяць, я пішла на огляд до лікаря, мені зняли гіпс. Лікар сказав, обов’язково розробляти ногу, побільше рухатися і ходити.
Одразу ж, в той день ми з чоловіком і сином пішли на прогулянку. Вирішили, піти пройтися навколо озера. Там велика територія і менше людей. Якось іде нам на зустріч чоловік з собакою на поводку, собака нестримно починає лаяти на мого сина. Не розуміла, чому, чи через те, що він плакав як ми йшли, чи просто. Чоловік накинувся на мене з образами, мовляв заберіть свою дитину, бачите я тут з собакою. Але ж ми не чіпали нікого- відповіла я. Цей ненормальний почав кидати у нас палицями. Ми вирушили швидшим ходому додому. Всяке буває, не знали, що йому спаде на думку. Тепер, не знаю, чи підемо ми ще колись сюди на прогулянку.
