Невгамовні друзі сина.

Ми з чоловіком живемо у гарній, великій квартирі, яку подарували нам мої батьки. Чоловік мій працює на роботі, він кухар. А я сиджу дома з дітьми. В нас двоє хлопчиків. Артур і Артем, назаиваються мої хлопці. Кожного дня я готую їжу, прибираю в домі, доглядаю за дітьми, правда більше нагляду потребує молодший син, бо він у нас ще зовсім маленький, йому нещодавно виповнився тільки рік. Старшого сина воджу до школи, також забираю, а ще, мій Артрур відвідує секцію футболу, тому я повинна ще й туди водити дитину і забирати, правда мені не дуже це зручно, коли збоку мене постійно маленький Артем, але заради дитячого розвитку і радості, я готова в будь- яку погоду і при будь- яких обставинах максимально, дати можливість дитині займатися спортом і ходити в школу, щоб не пропускати заняття. Я все це змушена робити сама, бо чоловік цілий час майже на роботі, а якщо має вихідний, то теж хоче відпочити, але я його розумію, бо робота важка, але все ж він теж інколи знаходить час, щоб провести його з нашими хлопчиками.
Нам зовсім нещодавно купили цю квартиру, тому нове місто, нові люди, можливості, знайомства.

Так як і в мене, так і в мого старшого сина, не було ще ні друзів, ні знайомих. Я виходила часто з дітьми, літом на майданчик, який розташований поблизу нашого будинку, діти гралися, але мами були зовсім не говіркі, тому мені важко було почати з кимось спілкуватися. Навідміну від мене, мій син почав дуже скоро знаходити собі друзів, це були як і його ровесники, йому було вісім, так і молодші дітки, а ще був один друг, якому було одинадцять років, він старший, тому я так сильно і тісно з ним спілкуватися, не дозволяла синові. Але мій Артур наполягав на тому, щоб я пускала його на вулицю, саме з цим другом, він називався Назар. Цей хлопчик, якому одинадцять років. Мій Артур, напевне, взяв це від чоловіка, дружити із старшими дітьми, він так і зараз, я маю на увазі свого чоловіка, більше дружить і вчиться чомусь від старших людей.

Пройшов деякий період, Артур тісно дружив з Назаром, я звикла до цього, але почала помічати, що якось мій син змінюється, він став нервовий, неврівноважений, хотів, щоб все було, так як він скаже. І тут одного разу він просить мене, щоб я дозволила провести час разом йому з Назаром, а саме залишитися ночувати в нашій квартирі. Спочатку я була проти, ніякої негайної причини, щоб хлопчик в нас ночував не було, а просто так вони можуть зустрітися і на вулиці, і погратися та поспілкуватися. Але син дуже просив, казав, що вони будуть чемні, що все, що я скажу будуть робити і  будуть їсти, те що я дам, а не вибирати собі, як в ресторані. Прийшов день, коли Назар йшов до нас. Мій Артем, так радів, наче це не Назар має прийти, а дід Мороз. Чую дзвінок у двері, прийшов Назар.

Спочатку було все тихо, хлопці пообідали і почалися гратися іграми в телефоні. Але пізніше я думала, що вони мені рознесуть дім, а ініціатором всіх цих диких ігор, був Назар, я довший час, не могла заспокоїти хлопців.
Спочатку, Назар запропонував моєму синові пограти футбол, виявляється Назар теж відвідував секцію футболу. Я подумала собі, футбол у квартирі, ну добре квартира в нас дуже велика, дехто приватний будинок має менший,  але ж футбол у квартирі це неприпустимо. Але хлопці мене не послухали, вони почали бігати по квартирі, як шалені, копати м’яч по дивану, по стінах і тут тобі маєш, перший і надіялася, що і останній сюрприз. Назар кинув м’ячем у вазу. Моя улюблена ваза, яку мені Олег, так звали мого чоловіка, подарував на річницю нашого весілля. Так шкода мені стало тієї вази.

Я почала збирати куски від тієї вази і розбите скло, і тут Назар почав вибачатися переді мною і допомагати збирати скло, але я казала, що не потрібно, бо він міг порізатися. Так і сталося, Назар почав збирати і порізався, в квартирі купа крові, Назар плаче, я не знаю що робити, чи то викликати швидку допомогу, чи то дзвонити до його батьків. Якось ми обробили рану, замотали бинтом, все ніби стихло. Тут, чую, знову крик і гамір. В мого сина Артура була дуже цікава гра, яку подарував йому, на день народження, хресний батько, назавалася хокей. Хлопці вирішили собі зіграти в цю гру, я дозволила, але сказала, щоб вони були тихо і не кричали, бо все ж таки в мене був і другий синочок, маленький якого, я ледве вклала спати. Нарешті хлопці закінчили гратися, я вклала їх спати, правда мій Артур одразу заснув, а Назар близько другої ночі. Не знаю, як я завтра рано прокинуся, але я дуже виснажена, від таких приходів синових друзів.

 

Оцініть статтю
Невгамовні друзі сина.