Матір Олега була вчителем української мови. Вона мала звання заслуженого вчителя. Тому, завжди виправляла, людей, котрі розмовляли неправильно, для неї це було несвідомою звичкою. Валентина Іванівна була хорошою матір’ю, навчала свого сина бути хорошою людиною, знала, що в майбутньому він буде вдячний за те, що матір виховувала в ньому хороші звички.
Минав час, син підростав, – тепер він вже дорослий чоловік. Матір з нетерпінням чекала, коли він приведе додому, ту загадкову незнайомку, про яку так часто розповідав.
Того вечора матір наготувала на стіл, і чекала свою майбутню невістку. Ось настав час, довгоочікуваного знайомства.
Перше враження про Дарину у Валентини Іванівни, було негативним. Тільки дівчина скаже якусь фразу, жінка відразу хотіла її виправити. Адже не можна бути такою неосвідченою.
-”Сину, звідки ти її привіз?” – покликала до іншої кімнати сина, і запитала.
-”Мамо, все добре, не звертай уваги, вона дуже хороша дівчина” – запевнив він її.
Коли вони знову повернулись до зали, то Олег повідомив Дарину, що його мама вчитель з багаторічним стажем. Тому, можливо таке, що вона виправлятиме, те, що скаже дівчина.
-”Вона це робить не свідомо, всі наші друзі та знайомі, знають про таку її звичку” – жартома сказав хлопець.
Валентина Іванівна, думала про одне.
-”Проґавив син, таких хороших дівчат, яких йому колись сватали”.
Через деякий час закохані побрались. Після весілля стали жити разом у батьків Олега.
Свекруха, відразу повідомила Дарину, щоб та називала її на ім’я та по батькові. Не подобалась невістка жінці, тому, не хотіла чути слово “мама”, ще від когось, крім свого сина.
До молодят приїхала гостювати хрещена Дарини. Коли дівчина була зовсім немовлям, то втратила рідних батьків, нещасний випадок, забрав життя обох.
-”Чи чули, як виспівує моя Дарка? Дочко, заведи-но пісню” – попросила хрещена.
Дівчина почала співати, та ще й пританцьовувала, настільки гарного і чистого голосу, Валентина Іванівна, з роду не чула.
Хрещена все хвалила свою сваху, яка та хороша жінка, бо ж Дарка, розповідала про неї.
Час летів невпинно, Дарина й Олег, жили дуже добре. Дівчина так позитивно впливала на свого чоловіка, що свекор зі свекрухою, почали говорити, яка та хороша невістка.
Він і по дому, і біля нього працював, допомагав на городі. Адже колись, його важко було змусити до такої роботи. А дружина до нього тільки й зверталась: “мій милий, мій золотий, коханий тощо”.
Дарина була дуже гарною господинею, смачно готувала і щедро накривала на стіл. В домі завжди були гості. А до Олега приходили друзі, надто любили вони куштувати домашні страви його дружини.
-”Коли тобі це все набридне, адже важко так часто старатись готувати стільки всього. Потім ще й прибирання” – сказала невістці свекруха.
-”Ще недовго, скоро, в нас буде поповнення” – Валентина Іванівна була перша, кому Дарина розповіла цю новину. Згодом, народила доньку, потім ще й сина.
Невістка з глибинки, добре ладила зі всім з ким починала розмову чи дружбу.
-”Не набридла тобі ще та селянка?” – часто запитували Валентину знайомі та колеги.
-”Ми з нею знайшли спільну мову” – різко відповідала жінка. Вона розуміла, що не правильно зробила, коли розповіла всім про свою невістку, коли вперше з нею познайомилась.
В маленькому містечку, Даринку знали всі, вона була хорошою дівчиною, гарною дружиною і турботливою матір’ю. Свекруха розуміла, як помилялась на її рахунок. Адже такої хазяйновитої невістки – немає ні в кого. Раділа, що син обрав саме цю дівчину, супутницею свого життя.
Минуло багато років, Олегу і Дарині було вже за 40. Річниця одруження, зібрала за великим столом – усю родину. Свекор і свекруха милувались своїми дітьми та онуками. Вони раділи їхньому щастю, яке за стільки років ставало тільки міцнішим.
-”Доню, заспівай нам пісню, зроби наш вечір ще більше незабутнім” – попросила свекруха свою невістку.
Дарина гарно завела пісню, а всі рідні, що сиділи за столом підтримали її. Валентина Іванівна розуміла, що не важливо як розмовляє людина та які граматичні помилки ріжуть слух, якщо вона створює неймовірний затишок у домі, є гарною дружиною та турботливою матір’ю, її люблять всі навколишні – значить вона хороша жінка. Щаслива та людина, яка розповсюджує добро, і робить цей світ кращим.
