Нездійснене сурогатне материнство

Мене звати Андрій, у мене було давнє кохання – Мія. З нею ми познайомились вперше  на ресепшені готелю, де виникла помилка і нам виділили один двокімнатний номер.

 

Мія була доволі спокійною молодою дівчиною та дуже легко розв’язувала це питання. Я був здивований її поведінці, бо її очі тільки й говорили про її тяжкий день.

 

Я вирішив віддячити їй і пригостив чашкою еспресо з десертом. Так ми познайомились на відпочинку. Я запам’ятав її надовго, бо практично кожного ранку бачив її що працює у різних локаціях готелю.

 

Вдруге ми зустрілись після курорту у моєму офісі, де вона влаштовувалась на роботу.

 

Мія була гарною, про її наполегливість до роботи я вже знав заздалегідь і звісно взяв її.

 

Життя в офісі стало набагато цікавішим.

 

Через декілька років ми святкували її підвищення, я зізнався їй у своїх почуттях, а вона відповіла взаємністю. Ми зустрічались три роки та заробивши на свою власну квартиру, я запропонував жити разом.

 

Квартира була дійсно гарною, новою і моя дівчина запропонувала залишити одну кімнату для нашої майбутньої дитини, але вона зізналась, що не може мати дитину і запропонувала сурогатне материнство.

 

Я погодився і ми знайшли жінку, яка погодилась виносити нам дитину.

 

Багато роздумуючи я зрозумів, що це дуже серйозно – бути батьком, тому вирішив поки не спішити.

 

Роки йшли, а Мія все чекала і мріяла про дітей.

 

Пройшло близько десяти років нашого спільного життя. За цей час молода дівчина зробила новий, європейський ремонт і навіть дитячу кімнату повністю зробила, але там було пусто, лише пил збирався.

 

Вона продумала усе до деталей. Старалась і потратила на це немало грошей, хоча мені за це нічого не сказала. Я не був проти, бо знав, що вона у цьому спеціалістка.

 

Одного разу, вечеряючи, вона вирішила все-таки запитати:

 

– Андрій, чому ти не хочеш мати зі мною дитину? Як сталося, що ми живемо разом уже скільки років, але досі не одружені?…

– Ти взагалі любиш ще мене?

 

Я очікував на ці питання, хоча здивувався її довгому терпінню.

 

Я відповів:

Я полюбив іншу і не хотів тобі це говорити, щоб не розбити тобі серце, коли ти так мріяла про велику сім’ю і готувалась до цього, не покладаючи рук.

 

Мія оторопіла:

 

-Хто вона?

 

Діватись вже не було куди:

– Жінка, що мала стати нам сурогатною матір’ю. Вона вагітна від мене вже восьми місяць.

 

– Чому ти не розповів мені про це раніше? – голос дівчини став тихішим

 

–  Це було тяжко, ти була зайнята ремонтом для нас. Я не хотів тебе образити.

 

На цьому наша розмова, вечеря і схоже відносини закінчились. Мія дуже тихо і повільно зібрала частину своїх речей, викликала таксі та пішла, розірвавши на собі браслет, що я подарував як символ зародження наших відносин.

 

Вона зникла. На роботі не з’являлась, абонент не був у мережі, у родичів та інших місцях, де вона могла опинитись її не було.

 

Через тиждень я зробив пропозицію своїй вагітній матері моєї дитини, ми жили у тій самій квартирі. Жінка була у захваті від ремонту, особливо від дитячої кімнати. Я не говорив їй хто був дизайнером  даного інтер’єру.

 

Народилась дівчинка, ми зіграли гарне вечірнє весілля.

 

Тепер, кожного разу заходячи після роботи на поріг власного місця проживання, я згадую Мію.

 

Про неї мені й досі нічого невідомо.

 

Життя  продовжувалось, я любив нашу донечку і жінку, але до кінця своїх днів згадував про свою зраду.

 

Мабуть, я все-таки негідник, що розбив життя і серце найпрекраснішої дівчини, яку я тільки міг зустріти у своєму житті?…