Мене звати Андрій, у мене було давнє кохання – Мія. З нею ми познайомились вперше на ресепшені готелю, де виникла помилка і нам виділили один двокімнатний номер.
Мія була доволі спокійною молодою дівчиною та дуже легко розв’язувала це питання. Я був здивований її поведінці, бо її очі тільки й говорили про її тяжкий день.
Я вирішив віддячити їй і пригостив чашкою еспресо з десертом. Так ми познайомились на відпочинку. Я запам’ятав її надовго, бо практично кожного ранку бачив її що працює у різних локаціях готелю.
Вдруге ми зустрілись після курорту у моєму офісі, де вона влаштовувалась на роботу.
Мія була гарною, про її наполегливість до роботи я вже знав заздалегідь і звісно взяв її.
Життя в офісі стало набагато цікавішим.
Через декілька років ми святкували її підвищення, я зізнався їй у своїх почуттях, а вона відповіла взаємністю. Ми зустрічались три роки та заробивши на свою власну квартиру, я запропонував жити разом.
Квартира була дійсно гарною, новою і моя дівчина запропонувала залишити одну кімнату для нашої майбутньої дитини, але вона зізналась, що не може мати дитину і запропонувала сурогатне материнство.
Я погодився і ми знайшли жінку, яка погодилась виносити нам дитину.
Багато роздумуючи я зрозумів, що це дуже серйозно – бути батьком, тому вирішив поки не спішити.
Роки йшли, а Мія все чекала і мріяла про дітей.
Пройшло близько десяти років нашого спільного життя. За цей час молода дівчина зробила новий, європейський ремонт і навіть дитячу кімнату повністю зробила, але там було пусто, лише пил збирався.
Вона продумала усе до деталей. Старалась і потратила на це немало грошей, хоча мені за це нічого не сказала. Я не був проти, бо знав, що вона у цьому спеціалістка.
Одного разу, вечеряючи, вона вирішила все-таки запитати:
– Андрій, чому ти не хочеш мати зі мною дитину? Як сталося, що ми живемо разом уже скільки років, але досі не одружені?…
– Ти взагалі любиш ще мене?
Я очікував на ці питання, хоча здивувався її довгому терпінню.
Я відповів:
– Я полюбив іншу і не хотів тобі це говорити, щоб не розбити тобі серце, коли ти так мріяла про велику сім’ю і готувалась до цього, не покладаючи рук.
Мія оторопіла:
-Хто вона?
Діватись вже не було куди:
– Жінка, що мала стати нам сурогатною матір’ю. Вона вагітна від мене вже восьми місяць.
– Чому ти не розповів мені про це раніше? – голос дівчини став тихішим
– Це було тяжко, ти була зайнята ремонтом для нас. Я не хотів тебе образити.
На цьому наша розмова, вечеря і схоже відносини закінчились. Мія дуже тихо і повільно зібрала частину своїх речей, викликала таксі та пішла, розірвавши на собі браслет, що я подарував як символ зародження наших відносин.
Вона зникла. На роботі не з’являлась, абонент не був у мережі, у родичів та інших місцях, де вона могла опинитись її не було.
Через тиждень я зробив пропозицію своїй вагітній матері моєї дитини, ми жили у тій самій квартирі. Жінка була у захваті від ремонту, особливо від дитячої кімнати. Я не говорив їй хто був дизайнером даного інтер’єру.
Народилась дівчинка, ми зіграли гарне вечірнє весілля.
Тепер, кожного разу заходячи після роботи на поріг власного місця проживання, я згадую Мію.
Про неї мені й досі нічого невідомо.
Життя продовжувалось, я любив нашу донечку і жінку, але до кінця своїх днів згадував про свою зраду.
Мабуть, я все-таки негідник, що розбив життя і серце найпрекраснішої дівчини, яку я тільки міг зустріти у своєму житті?…