Я живу сама з донькою, вже довший час так вийшло, що чоловік покинув мене, коли наша Євочка, так називалася донечка тільки народилася. Чоловік просто втік, не знаю від чого, чи до кого. Можливо від відповідальності, можливо до іншої. Цього на той момент, я не знала. Але пізніше мені розповідали, що нічого доброго мій Петро, так звали колишнього чоловіка, не знайшов. Трапилася йому жінка, яка народила йому трьох дітей, зараз вони живуть бідно, чоловік працювати не хоче, а сім’ю то ж приходиться годувати, живуть у батьків його дружини, і за рахунок грошей держави. Чесно, я зовсім не жалію, що Петро тоді пішов, хоча як мені було тоді неприємно і водночас гидко, від цієї ситуації.
Я так і не знайшла нікого, мені добре живеться з донечкою. Донечку звати Євочка. Від початку народження дівчинки, мені допомагала моя мама, щоправда зараз їй трохи важко, бо вона захворіла, тай вік уже не молодий. Євочка моя виросла, пішла в перший клас, але я бачила по ній, що вона ще зовсім маленька. Так шкода було її відпускати в школу, але треба було, бо по віку все підходило.
Я вирішила піти на роботу, більш оплачувану, бо з кожним роком потреби росли. Тай кредит мені потрібно було виплачувати, брала собі телефон і пральну машинку в кредит, бо самій знаєте як важко заробляти, ще коли під боком хвора мама і дитина маленька. Я влаштувалася в ресторан адміністратором. Зарплата мені підходила, але всеодно відкласти не виходило. Найняла няню, щоб забирала Євочку зі школи і побула ще декілька годин з нею, коли я повернуся роботи. Колись легше було, бо про це я могла попросити свою маму. А тепер не можу, бо вона часто хворіє.
На роботі в мене все було добре, колектив мені сподобався, це виявляється не так вже й важко керувати закладом, коли тебе всі слухають і роблять так як скажеш ти, тоді і ти задоволена, і робота кипить, і клієнти радісні. В школі Євочка звикла показувала себе в математиці, прекрасно вміла рахувати. Вчителька кожного дня мені казала, що з неї вийде економіст. Ми завжди з цього сміялися, коли я заводила доньку до класу.
Якось я прийшла з роботи і поставила телефон на кухні, а сама пішла в душ, після важкого робочого дня. Мені часто дзвонили з банку і нагадували про внесення платежу по кредиту, той щоб я брала на пральну машинку і на телефон. Моя Єва підняла трубку і почала розмовляти з тією жінкою з банку. Я так зрозуміла, працівника банку аж ніяк не цікавило те, що з ним говорить шестилітня дівчинка. Єва сказала, що моя мама працює і все віддасть, не потрібно нам нагадувати. Я сміялася з того, що вона відповіла . Я й дійсно плачу все по термінах, не розумію чого вони видзвонюють, а ще що їх зовсім не цікавить з ким вони спілкувалися.
