«Ніколи моя донька не цікавилась дитиною, а тепер поводиться так, ніби вона має якісь права» – розповідає Ольга Миколаївна

Мені всього 42, а я вже бабуся. І не просто та, яка приходить на вихідні з гостинцями – вихованням онуки та її забезпеченням я займаюсь з народження Софійки.  

Так склалось, що моя донька рано завагітніла – одразу ж після школи. Батько дитини відмовився від неї ще до її народження, а Марія народила й вирішила, що вона не готова стати мамою. Тож єдиними, хто був у маленької – це я з чоловіком. Ми вирішили виховувати онуку, як рідну дитину, але про рідну маму ми б точно їй розповіли у майбутньому. Та й добре, що ми й самі були ще молоді та мали сили, бажання та й фінанси займатись малюткою.

Моя ж донька вирішила їхати підкорювати столицю – вступити до інституту, а потім там і влаштуватись на роботу. Ми не сперечались – все рівно на неї не діяли наші слова. Хоча ми завжди намагались виховувати правильно – розмовляли з нею, купували їй все, що вона хотіла, возили на гуртки, на відпочинок. Та десь недогледіли – вола виросла егоїсткою, яка нікого довкола не бачить. Ми дуже картали себе, але нічого змінити вже не могли. Єдине, що нам залишалось – змиритись.

Марія, коли їхала обіцяла приїжджати й навідувати доньку. Та слова свого не дотримала – за три роки відсутності вона була всього один раз і, то забігла на оди день. Подарунка доні не привезла, гратись з нею не хотіла – доньку цікавило тільки питання грошей. Як виявилось, вона хотіла взяти у нас кругленьку суму, щоб закрити кредит, який взяв її новий хлопець. Грошей ми, звісно ж, не дали. Марія поїхала зла і після того, навіть, не телефонувала нам понад рік. А ми й не намагались з нею зв’язатись.

Наша Софійка росла жвавою та активною дитиною – вона почала ходили у школу танців, на живопис. Дівчинка обожнювала мистецтво у свої 4 роки. А ми з дідусем тільки раділи та всіляко заохочували – добре, що в нас вистачало грошей для цього, адже всі ці гуртки не надто дешеве задоволення. Та й взагалі ми намагались купувати їй все тільки краще. Це помітила й Марія у свій приїзд. Вона навіть образилась, що стільки уваги та подарунків не отримувала від нас, коли була маленька. Але тоді й час був інший – у нас не було ні бізнесу свого, ні грошей.

Все йшло, як завжди, аж поки Марія не почала все частіше приїздити у гості, телефонувати та питати за доньку. Я помітила у неї в соцмережах почали з’являтись фото Софійки. Марія так описала доньку, ніби вона звична мама, яка її виховує. Я намагалась дізнатись, що ж трапилось і не дарма.

Як виявилось донька знайшла нового кавалера, не надто бідного, але старшого від неї на 20 років. Чоловік не міг мати власних дітей, тому, коли Марія розповіла про доньку, то дуже зрадів. Він вирішив, що готовий виховувати Соню, як рідну, тож Марія планує забрати дитину до себе.

Тепер я у відчаї. Я не готова розлучатись з онукою, але й залишати доньку без мами теж не дуже добре. Тому я не знаю, що мені робити далі?

Оцініть статтю
«Ніколи моя донька не цікавилась дитиною, а тепер поводиться так, ніби вона має якісь права» – розповідає Ольга Миколаївна