Алла виховувала свого сина сама – чоловік помер ,коли сину було всього п’ять. З того часу всі турботи про дитину лягли на плечі жінки – хоч вона й могла покластись на свою матір та не хотіла, щоб вихованням її дитини займався хтось інший. Вадик ріс гарним та чемним хлопчиною – ніяких скарг на нього не було, в бійки не втрапляв, вчився добре. Радість мамина – одним словом. І здавалось, що так буде завжди та після дев’ятого класу хлопця ніби підмінили.
Вадим почав частіше гуляти до пізна з друзями, не слухався, почав огризатись та взагалі не допомагати мамі. А в одинадцятому класі взагалі прийшов і сказав, що його однокласниця вагітна від нього, але робити аборт відмовляється. Жінка була шокована – вона плакала ночами, не могла знайти собі місця, але вирішила, що внук чи внучка повинен народитись.
Розмова про те, що потрібно брати на себе відповідальність за свої вчинки не подіяла – син відмовлявся від дитини. Та й від дівчини, яка була вагітна. Як дізналась Алла – це була однокласниця Оксанка. Спокійна та тиха дівчина – здавалось, що її чекає велике майбутнє. Але у неї був один мінус – вона страшенно любила Вадима, що аж погодилась на «дорослі» стосунки.
Дівчинка розповіла, що шкодує про вчинене, але не хоче втрачати дитини. Вона розповіла все батькам і ті, на щастя, підтримали її. Та не тільки вони – Алла вирішила, що вона повинна стати повноцінною бабусею для онучки. Так, онучки – за декілька місяців вони дізнались, що це буде дівчинка.
Вадим так і не признавав свого батьківства, а Алла й далі плакала, що виховала такого безвідповідального синочка. Вдіти вона нічого вже не могла, але вона не відмовилась від Оксани та онучки. Постійно допомагала їм як подарунками, так і залишалась з дитино, коли молодій мамі потрібно було йти до університету. Оксана народила одразу після закінчення школи та вступила на заочну форму навчання.
Алла не розмовляє з сином та сподівається, що він колись отямиться.
