Ніколи не була ваг1тною, але мамою стала вже вдруге

Давно вже планували з чоловіком діток, але ніяк в нас не виходило. Звернулась до лікаря, як виявилось — безпл1дна. Як довго я сtражdала від цієї новини, чому Бог дає дітей тим людям, які цього не потребують? Як все-таки несправедливо облаштований цей світ.

Хоча я могла б здогадатись, в моїй родині багато таких випадків було, а я для мами була справжнім дивом — вона народила мене, попри всі висновки лікарів. Я теж надіялась на це, проте йшли роки, ми з чоловіком не молодшали, а так хочеться, аби по будинку бігали маленькі ніжки, і кричали слово “мама”. Це, напевно, моє найбільше бажання.

Минали роки, я лікувалась, проте нічого не допомагало. Тоді ми з чоловіком вирішили зробити дуже важливий крок — взяти з дитячого будинку малюка на опікунство. Ми зібрали всі необхідні документи, і прийшли туди.

Саме там я познайомилась зі своїм синочком — Андрійком. Його біологічна матір відмовилась від нього, ще коли йому не виповнилось і трьох місяців. Яка ж я тоді була щаслива. Я одразу зрозуміла, що це моя дитинка. Чоловік також був дуже радий, нарешті ми стали батьками.

З того часу минуло два роки. Зараз дивлюсь на Андрійка, і таке відчуття, наче його я народила. Він дуже схожий на мене, навіть трохи на мого чоловіка. Коли ми гуляємо по парку, навіть перехожі помічають цю схожість. Звісно, я трішки сумую, що не змогла прожити вагітність, і зрозуміти як це, проте моя любов до сина не менша!

Зараз ми з чоловіком знову вирішили взяти дитинку з дитячого будинку. Андрійко сказав, що хоче сестричку, а я так мріяла про двох дітей. Так в нашому житті з’явився ще один маленький ангелочок — Ярославка. Я стала мамою вдруге!

 

Оцініть статтю
Ніколи не була ваг1тною, але мамою стала вже вдруге