Мою жінку звати Оксана, і у нас з нею постійні к0нфлікти. Вона говорить, що я недостатньо уваги приділяю її дітям. В коханої двоє доньок від першого шлюбу.
Так, я розумію на що я йшов, коли брав жінку із дітьми, але не знав, що все буде так складн0…Я не обіцяв дружині, що буду любити цих дітей як своїх,а просто не був проти, щоб дівчатка з нами жили, от і все…А жінка робить сварkи на пустому місці.
Вже скільки років я вмовляю її на нашу спільну дитину. Тоді я буду любити наше дитятко…А якщо це ще й буде син — це буде найбільше щастя для мене. Але дружина говорить, що поки не готова до третьої дитини…
Теща також дорікає мені, що я зовсім не спілкуюся з доньками дружини. Вона хотіла, щоб я був татом для її онучок, але ж я цього зовсім не хочу. У дівчат є їхній батько, я до них відношення ніякого не маю!
Мама ж на моїй стороні. Взагалі, вона завжди була проти того, щоб я одружувався з Оксаною, адже не хотіла, щоб я виховував байстрючок, вона й була проти, щоб вони називали її бабусею. Матір вже не може дочекатися, коли в неї з’являться свої рідні онуки.
Я ж навіть не знаю, що мені робити…Друзі кажуть, щоб я розлучився з Оксаною і знайшов собі іншу дружину. Але ж я кохаю цю жінку…Але терпіти постійні скандали також не можу…Потрібно дати зрозуміти Оксані, що батьком для її доньок ніколи не стану — поставлю їй ультиматум: ” Або ми будемо разом, або ж розлучаємось, якщо ці суперечки більше не припиняться”.
