Ночувала у хліві на весіллі своєї найближчої подуги

Хлопець, з яким Катя два роки зустрічається, зробив їй пропозицію. Подруга сама з села й тому дуже хотіла весілля там. Наречений погодився на це, бо сам теж у дитинстві проводив багато часу у старенькій бабусиній хатинці. Свято має відбутися у невеликому колі, у яке запросили й мене.

Завжди мріяла відгуляти весілля моєї найближчої подруги й тому не шкодувала на це грошей. Ідеальним було все: від макіяжу  до туфель. Добре, що я відкладала фінанси, тому у подарунковий конверт молодятам я поклала 100 євро.

Моє очікування дуже відрізнялось від реальності, яку я побачила на дійстві. Весілля було скромним та дивним. Мої туфлі та сукня були зіпсовані ще в перші хвилини святкування.

Я скоріше б це назвала поганою дискотекою у глухому селі. Тамада проводив зовсім безглузді ігри, жарти були зовсім шкільні й гості ніби приїхали лише поїсти. Організовували усе батьки нареченого, запевнивши, що професіонали цього діла, що категорично було не так. Катя розповіла, що його бабуся продала будинок, щоб подарувати їм квартиру у місті.

Діставалась я на місце проведення ще цікавіше. Мені довелось ловити автостопом машину, бо громадський транспорт був лише увечері, а місця у машині для гостей мені не лишилось. Я не хотіла псувати настрій нареченій, тому погодилась дібратись окремо. Так я їхала на старенькому жигулі з невідомими мені людьми.

Ночувати я залишилась у батьків подруги, але наступного дня вони повідомили, що має приїхати далека родичка й попросили знайти інше місце. Єдиний варіант, що я знайшла — це хлів діда Івана. Я пожалкувала про це десятки разів, але я пообіцяла допомогти нареченій із сукнею та макіяжем.

Господар, який прийняв мене, розповідав про те, що доки я ще молода, то нема чого сидіти вдома, треба відгуляти весілля, щоб запам’яталось надовго!

Згадувати я будуйого таки ще дуже довго, але не в хорошому світлі. Мені було образливо, що це найкраща подруга, з якою я пройшла усі етапи будування їхніх відносин з нареченим, а зустріли як чужу.

Повернувшись додому, я розповіла це своїм батькам, а вони й не знали як відказати. Бачили б очі мами, коли я поділилась яку суму я подарувала. Тато ж реготав наді мною. Я дуже люблю його, тому це лише згладило ситуацію, бо вона й справді кумедна, особливо історія з дідусем Іваном.

Так, я була не у захваті, але немає чого на них ображатись. Головне ж те, що вони будуть щасливі разом, а я жива та здорова, що дуже важливо.

Оцініть статтю
Ночувала у хліві на весіллі своєї найближчої подуги