Ми з чоловіком одружені не один рік. У нас виросло два чудових сини, які здобувають освіту та якими ми дуже гордимося. Здавалося, усі цілі в житті вже виконано. Дім збудували, дерево посадили та дітей виховали. Проте, залишалось відчуття ніби, нас чекає ще щось.
Це був чарівний передноворічний час. Усі люди метушливо бігають та в постійному пошуку чогось. У магазинах скуповують ялинкові прикраси, у супермакетах мандарини та ласощі для дітей. Нам з чоловіком це не було потрібно. Наші діти повинні були святкувати окремо зі своїми друзями.
Я йшла по риночку біля нашого будинку, мені на куртку падав лапатий сніг. Згадувала, як колись так само як ці молоді матусі турбувалась про те якого кольору машинку покласти під ялинку. У мене була ностальгія за цими часами, хотілось знову відчути ці самі емоції. Проте роки були не ті, ризиковано б було вагітніти знову.
На лавці в парку сиділа дівчина. Вона виглядала виснаженою, мабуть, на восьмому-дев’ятому місяці вагітності. Я сіла біля неї, щоб перепочити.
–Хлопчика чи дівчинку чекаєте?
–Дівчинку. – сумно відповіла дівчина.
–Не хвилюйтесь, перший час буде важко, звісно, проте потім ви звикнете.
-Я приїхала сюди на навчання. Батько дівчинки один з тих багатих студентів, які думають, що все в світі належить їм. Мені здавалось, що у нас справжнє кохання, а зараз сиджу з величезним животом і не знаю що робити дальше.
Я була шокована відвертою розповіддю незнайомки. Мені дивно було, що вона виклала все своє життя, як відкриту книгу, перед мною. Здавалось, їй просто потрібно виговоритись. Мені було шкода її, тому я запросила дівчину до себе, щоб та хоч поїла.
Моя домівка була недалеко. Дівчина їла і роздивлялась наші сімейні фото. Вона розпитувала, про синів і що вона вважає, що не зможе бути хорошою матір’ю. Мені хотілось пояснити їй, що варто розповісти родичам про все і вони зрозуміють.
Невдовзі вона пішла, але думки про майбутнє дівчини осіли в моїй голові. Мені було страшно, в голову лізли страшні думки, що вона може покинути немовля в невідповідному місці. Усі випадковості, не випадкові, тому, мабуть, не даремно в цей день я зустріла її.
Мені хотілось знайти цю дівчину. Проте про неї я не знала нічого, ні прізвища, ні закладу де вона навчалась, ні місця де вона жила.
Нарешті настала новорічна ніч. Я приготувала невеликий святковий стіл. Під дзвін курант, як зазвичай, ми випили по бокалу шампанського та були готові лягати спати. Але з-поміж звуків салютів почули дитячий плач. Спочатку, здалось, що це сусідські діти, але у них вони були старші. Я відкрила двері та побачила згорток з теплої ковдри, в якій лежала новонароджена дівчинка. Мені не прийшлось довго думати, чиє це немовля.
Взявши дитинку на руки, побачила записку : “Попіклуйтеся про неї”. Мій чоловік був шокований такій знахідці, він просив звернутися в правоохоронні органи. Я розуміла, що в новорічну ніч ніхто не буде займатися справою новоспеченої сироти. Тому попросила піти його в цілодобову аптеку по пляшечку, суміш та підгузки.
Коли настали будні ми звернулися в відповідні служби. Потрібен був час, щоб узаконити наше батьківство. Хоч з чоловіком, нам на думку не спадало завести ще одну дитину. Але перший день нового року подарував нову людинку в нашу сім’ю. От такий новорічний подарунок ми отримали.
