У мене є сестра. Вона, молодша за мене, на дев’ять років. В дитинстві, мама, все ж приділяла більшу увагу молодшій сестрі. Я завжди у всьому була винна, якщо щось станеться з Роксоланою, так називалася моя сестра. Впаде, зробить собі царапину або синяк, хто винуватий, звичайно я. Мама з татом, старалися все життя багато працювати, щоб ні вони, ні ми, їхні діти, ні в чому собі не відмовляли. Батьки займалися бізнесом. Обоє були задіяні до цієї справи, тому часу на нас з сестрою, в них постійно не вистачало. Вони залишали нас на бабусю, або мама постійно просила мене побути з Роксоланою, або ж погодувати її. Я, якщо так розібратися, була для сестри другою мамою. Бізнес, був у моїх батьків, у галузі гастрономії. Вони мали спочатку будку, де робили шаурму, одим словом, займалися фастфудом. Це приносило їм немалий дохід, і згодом вони відкрили велику піцерію, яку всі хвалять. Але той гріх не хвалити, коли там дійсно смачно готують.
Так от, сестра підросла, ну і я теж не стояла на місці. Закінчила університет. Роботи по спеціальності не було, тому я одразу пішла працювати до батьків, на роботу у піцерію. Вони мене влаштували головним адміністратором. Заробітня плата була досить високою, незважаючи на те, що я працювала на своїх батьків. Одного разу, мама з татом повідомили мені шокуючу новину, вони купили машину, Роксолані. Не розуміла я, для чого їй тієї машини, вона ж ще зовсім мала, до повноліття залишилося два роки. Мені було образливо прийняти той факт, що батьки купили їй просто так цю машину, а мені нічого. Я повинна працювати, щоб самій заробляти на свої потреби. Досі не можу змиритися з тим вчинком батьків, образа в мене ще залишилася. Я пригадувала, як я допомагала мамі з татом у догляді за Роксоланою, коли вони були зайняті. А зараз немає ніякої вдячності. Я, напевне, ніколи не зможу змиритися із таким ставленням батьків до мене, адже виходить, що вони роблять різницю між дітьми. Одній все, а іншій нічого, або ж сама зможеш заробити.
