Я обожнюю готувати і будь-яка страва мені завжди вдавалась. Коли була малою, мати говорила, що жінки люблять серцем, а чоловіки шлунком. Тому ще тоді вирішила навчитися куховарити. Проте, ці вміння не врятували мою сім’ю.
Не зважаючи на страви, які готувала та порядок в домі чоловік однаково пішов від мене. Він на прощання сказав, що я надто проста для нього. Тьху, хто він такий, щоб про мене таке говорити? Сам він був ні риба, ні м’ясо. А одружилися ми по підлітковій закоханості, лиш потім зрозуміла, що краса на плоті висить, а головне яка людина всередині.
У нас були дві доньки, які навчались в столиці. Вони були самостійними, тому цього року Новий рік зустрічали з друзями. Я ж вирішила відсвяткувати його самій. Та й покликати, ні піти не було до кого. В подруг свої сім’ї, а з братом ми мало спілкувались.
У квартиру навпроти недавно поселився чоловік. Тихий та скромний, лиш інколи вітався в відповідь. Було зрозуміло, що живе один і не навідується до нього ніхто.
Цього дня я намагалась донести ялинку в квартиру. Новий рік не був особливим святом для нашої сім’ї. Ми надавали перевагу святкуванню Різдва. Навіть, колишній чоловік любив засинати не чекаючи опівночі. Але цього року все мало бути як я забажаю. Ялинка була досить важкою, тому час від часу зупинялась відпочити. Але не очікувано почула голос ззаду.
-Зачекайте, я вам допоможу.
Це був мій новий сусід. Не зважаючи на сніг, який летів йому прямо в обличчя він швидко направлявся в мою сторону. Чоловік, без лишніх питань взяв ялинку і ми пішли. Виявилось, його звали Андрій. Він теж недавно розійшовся з дружиною. Він переїхав в цю квартиру близько двох місяців тому. Вона раніше належала його тітці Марусі. У нього був син, який залишився з матір’ю та її новим чоловіком.
Я запропонувала чай помічнику і пригостила своїми фірмовими пиріжками з м’ясом. Андрій був приємно вражений та говорив, що смачніших не їв ніколи. Мені було приємно чути такі слова, адже колишній чоловік майже ніколи не хвалив мої страви. Він вважав, мою їжу звичайною та такою, що не заслуговує компліментів.
Наближалась новорічна ніч. Не зважаючи на те, що святкувати планувала наодинці, вирішила, побалувати себе смачненьким. Прийшовши додому, згадала, що не повісила гірлянди на вікно. Без них не було такої святковості. Скільки не крутилась і не вертілась, почепити їх не вдавалось. Тому в голову прийшла чудова ідея – покликати на допомогу сусіда. Він якраз був не зайнятий, тому через декілька хвилин новорічна гірлянда красувалась на моєму вікні.
-А ви з ким будете святкувати? – спитала я.
-З пляшечкою шампанського перед телевізором – засміявся чоловік.
Я вирішила, запросити його провести це свято разом. Адже зранку по дорозі на роботу почула в радіо, що це погана прикмета бути одним на Новий рік.
В духовці запікалась курочка та останній салат вже стояв на столі. У двері постукав сусід. Він прийшов не з пустими руками, а приніс пляшку хорошого шампанського та торт. Спершу, моя витівка здавалась мені дивною, але виявилось, що Андрій досить цікавий співрозмовник. Він займався рекламою. Його колишня дружина журналістикою, вона пішла до свого керівника, забравши їхнього спільного сина. А я натомість розповіла йому свою історію. Ми були такими різними, але водночас однаковими. Коли годинник пробив північ ми обмінялись привітаннями.
З того часу наше спілкування з Андрієм стало ближчим. Часто заходили причину поспілкуватися та провести час разом. Я пекла пироги, щоб пригостити сусіда, який так обожнював мою кухню.
Цьогоріч Новий рік ми також святкуємо разом. Проте, не в статусі знайомих або друзів. За останній рік наші життєві шляхи переплелися, тому тепер ми пара. Кожен з нас отримав те, чого йому так довго не вистачало в попередньому шлюбі. Ми щасливі разом, завдяки святу Нового року.
