Матері моя дружина ніколи не подобалась. Вона завжди була проти нашого весілля, але все ж не могла вплинути на мій вибір — я слухав своє серце, а воно мені підказувало, що моя дружина Юля буде найкращою дружиною для мене.
Юля — сир0та, в неї була лише бабуся, але та нещодавно п0мерла. Коли Юля заваг1тніла, то моя мама ще більше розгн1валась, адже вона сподівалась, що все ж їй вдасться розлучити мене з Юлею, а тепер це зробити було б складніше.
Юля народила мені чудову донечку. Я сподівався, що мама охолоне, і змириться з моїм вибором, адже тепер у неї є онучка, але все стало ще гірше… Мама не признавала онуку, і казала, що Юля її нагуляла, адже онука зовсім на мене не схожа.
Проте я матері не вірю, я довіряю своїй дружині, а мамині звинувачення не справжні — вона лише хоче посварити мене з Юлею.
Донечка дуже тягнеться до бабусі, вона б була рада, якби мама з нею б погралась, провела трохи часу. Але вона навідріз відмовляється бачитись з онукою, поки ми не доведемо їй тестом ДНК, що вона дійсно моя донька. Юля ж ображається на мою матір через її поведінку…
Але я все ж не покидаю надії й сподіваюсь, що мама змінить свою думку і прийме онуку.
