Переживання про майбутнє донечки.

Я залишилася сама в роддомі. Так, зі мною трапилася така неприємна ситуація. Ми з чоловіком були в хороших відносинах, він мене поважав і любив, ми хотіли дитину. Коли я завагітніла, то мій Віктор, так звали чоловіка, чуть не носив мене на руках. Я була найщасливіша жінка у всьому світі. Віктор купляв мені все, що я захочу, під час вагітності виконував всі мої забаганки. Одного разу захотіла тірамісу серед ночі, і що видумаєте, так він приніс мені цей смачний десерт, була третя година ночі. Не знаю, як я могла таке витворяти, під час вагітності, не кожен витримав би. Наступив останній місяць моєї вагітності, ми з Віктором знали, що в нас народиться донечка. І одразу придумали їй ім’я, буде називатися Сніжана.

Мені воно дуже подобалося. Останній тиждень перед родами, я лежала на підтримці у роддомі, чомусь лікар, сказав лягати в роддом, бо бачив, що є незначні проблеми з нирками. Я обов’язково зробила все так, як сказав лікар, лягла в роддом і чекала на цей найщасливіший день у своєму житті. Але, на жаль, родова діяльність у мене була слабкою, тому мені робили кесарів розтин. Після наркозу я проснулася і все тіло дуже боліло, мені важко було підніматися до своєї крихітки- Сніжанки.
Чоловік перші два дні допомагав, а на третій день, я вже змогла підніматися самостійно.

Того дня, коли я вже сама вставала, змогла взяти донечку на руки, вільно походити по палаті, я дуже чекала приходу Віктора. Думала, ми разом порадіємо за мене, за те, що я вже все роблю самостійно, я дзвонила йому багато разів, але трубку він не брав, і так і не прийшов. На наступний день, ситуація повторилася, від Віктора не було нічого чути, я почала переживати, чому мій чоловік так раптово пропав, у нас ж було все добре. Прийшов час моєї виписки з роддому, зустрічати мене прийшла тільки подруга Наталя. А я так очікувала, що мене забере мій коханий. Але, на жаль, так не сталося, Наталя прийшла на зустріч до мене, привітала і вручила мені букет квітів, кажучи, що це передав Віктор, я зраділа цьому. І тут я бачу всередині, у квітах була записка. В ній сказано:- Прощай, але ми не зможемо бути разом, я покохав іншу.
Я мало не знепритомніла від прочитаного. Як він міг зі мною таке вчинити, я ж йому донечку подарувала, я кохала його.

Після того, як мене покинув Віктор, я впала в депресію, мені нічого не хотілося, єдиною радістю і розрадою для мене була Сніжанка. Моя донечка, як я вдячна долі за неї.
Якось одного разу мені, на вулиці коли я йшла на прогулянку з донечкою, стало дуже погано. Мене забрали прямо з вулиці у лікарню, бо я просто знепритомніла.
Лікар мене оглянув, за дитиною приглянула жінка, яка викликала мені швидку допомогу. Я була в шоці від почутого, він сказав пройти мені обстеження і заявив про підозру на онкологію.
Так все підтвердилося, в мене остання стадія. Мені залишилося всього два місяці, так сказали лікарі. Я знала, що нічого не зміниться, я не одужаю, але я дуже сильно переживала за донечку, щоб вона не потрапила до дитбудинку. Вирішила поговорити з подругою Наталею і прийняла важливе рішення для себе. Я зустрілася з Наталею і розповіла їй, що сталося і що мене чекає. Наталя підтримала мене. Я попросила її, щоб вона не покинула мою донечку, коли мене не стане. Наталя вдочерила Сніжанку, дівчинка буде жити у щасливій сім’ї.

 

Оцініть статтю
Переживання про майбутнє донечки.