Михайло вже давно задумувався над тим, щоб взяти з притулку домашню тваринку. Хлопець давно мріяв про песика, але батьки йому дозволили завести лише черепашку, адже в мами Михайла була алергія на шерсть тварини. Проте Михайло підріс, знайшов роботу в ай ті компанії (що дуже зручно, міг працювати вдома), дівчину, квартиру винаймає в центрі міста, тому тепер йому дозволено все! Лише у квартирі чогось не вистачало.
Михайло зі своєю дівчиною вирішила взяти з притулку пса. “Нарешті моя дитяча мрія збудеться!”– думав Михайло. Вони разом направились до притулку. Там він і зустрів Тобі. Цуценя було налякане, його підкинули на дорогу, але якась жінка врятувала щеня і привезла до притулку, до себе вона не могла взяти тваринку.
Тобіку одразу сподобався Михайло. Він подав йому лапу — що було вперше, працівники притулку були вражені цьому. Вже цього ж дня Михайло забрав песика до дому.
Спочатку Тобік дуже соромився, перший час лаяв вночі, але згодом звик до хазяїна. До дівчини Михайла він не дуже звик, а от хлопця дуже полюбив. Ніколи не відходив від Михайла, весь час був поруч.
Найбільше розчулює, коли вже дорослий песик Тобі вискакує на руки до Михайла, досі думаючи, що він ще маленьке щеня.
