Коли я дізналася, що очікую на дитину, дуже зраділа, не знаючи, що на мене очікує. На першій же діагностиці лікар повідомила, що у мене буде двійня. Чоловік запевняв, що буде допомагати і ми справимося.
Вагітність була важкою, я майже не вставала з постелі, ноги набрякали, живіт був важкий та твердий. Та ще й потрапляла декілька раз до лікарні на збереження. Увесь час чоловік не надто за мною доглядав. Хоча я все розуміла, працював він багато, гроші потрібно заробляти, аби забезпечити одразу двох малюків. Здебільшого до мене приходила або рідна матір, або свекруха.
Спочатку ми з коханим обговорювали, що будемо народжувати двоє. Навіть всі документи підготували для цього. Однак у той самий день, він повідомив, що передумав, мовляв, не зможе бути присутність та морально витримати таке видовище. Я дуже засмутилася, але не хотіла зчиняти суперечки, лише не тепер, коли народжуються довгоочікувані та бажані доньки.
Народила раніше терміну, адже малюки дуже просилися уже на світ. Через ускладнення, довелося залишитися у пологовому будинку на декілька днів. Не мала сили навіть поворухнутися, а чоловік навіть ні разу не прийшов до мене.
У день виписки мені прийшло смс: «Кохана, як приїдеш додому, зготуй щось святкове, я з друзями прийду, посидимо, вип’ємо за доньок». Я була в шоці.
