У 17 років я вирішила, що буду вступати до університету, який знаходиться далеко від рідного дому. Подруга планувала вступати до того ж з закладу, тож ми одразу домовилися, що будемо орендувати квартиру для економії коштів та й нудно двом не буде. Отже, знімаємо з подругою житло уже 2 роки поспіль, а вона постійно одягає мій одяг, взуття, користується гребінцем моїм!
Мене це дико злить, я прямий усередині вся зводжу себе.. А сказати не можу.. Причому вона працює і досить добре заробляє, у неї все є необхідне!
Головне я уже намагалася одразу пояснити Оксані те, що мені таке не подобається, коли беруть особисті речі без прохання. Вона про це знає і продовжує так робити. Чому? Можливо, вважає, що це жарти й насправді я не проти?
Був варіант ховати свої речі, але коли я відмовляла при проханні дати гребінець, подруга одразу ображалася, і я не могла нічого з цим вдіяти. Виникали постійні непорозуміння, докори та суперечки. Я залишалася у всьому винною, мовляв, не дорожу нашою дружбою, ставлюся до неї немовби до зовсім чужої людини (ми ж бо з самого дитинства разом, а що довше тривають стосунки, то вони цінніші).
Я так розумію, що почуття подруги для мене важливіші за власні почуття. Боюся її поранити, якщо скажу, що мені не подобається така поведінка. До тепер не змогла навчитися відстоювати свої особисті межі, не можу ніяк підняти свою впевненість у запереченнях брати мої особисті речі.
Найцікавіше, що подруга одягає дорогі речі. Я ж їх ношу з неймовірною обережністю, а вона на білу дорогу кофту начепила чорний пояс, я боялася, що сліди від ремінця залишаться. Ще був випадок, коли мені пощастило придбати класну помаду на знижках, поставивши до косметички, з успіхом про неї забула, ось так буває. Так от Оксана всю її використала сама. Було дуже неприємно.
Розумієте, подруга дуже хороша людина. Наші стосунки завжди приносять мені багато позитивних емоцій та враження. Наталя мене підтримує, допомагає у потрібний момент, ніколи не відмовляє у пораді, єдина проблема – її нерозуміння особистих кордонів. Що скажете, як мені бути? Змиритися з цим, адже дружбу руйнувати не хочеться чи все-таки можна якось домовитися із нею? Можливо, хтось з таким також стикався, що ви робили у тій ситуації та чи вдалося зберегти теплі стосунки?
