Зараз я щасливий та закоханий, маю дружину та двійко малих пустотливих дітей. Проте хочу вам розказати історію, як стрімко закінчилося моє перше кохання із дівчиною, котра покинула мене перед десятками друзів та родичів.
З Наталею ми зустрічалися уже понад 5 років. Закохалися ще у старших класах. Після закінчення університету я вирішив, що уже час для пропозиції. Дуже хотілося створити сім’ю та чимшвидше народити дітей. На кошти годі було скаржитись, оскільки моя заробітна плата програміста могла повністю нас забезпечити.
Кохана одразу погодилася і ми стали готуватися до церемонії та свята. Розіслали всім запрошення, – весілля мало бути чимале: понад 100 гостей. Як подарунок, я самостійно придбав Наталі весільну сукню, яку вона обрала. Уже замовили ресторан та затвердили святкове меню. Все мало бути ідеально, оскільки нам ще й допомагали батьки з обох сторін.
День розпису розпочався чудово, – ні капельки не переймався. Ми вирішили, що останню ніч проведемо окремо: вона у своїх батьків, а я у нашій орендованій квартирі. Мені допомогли зібратися мати та найкращі друзі. Приїхала машина і ми всі разом відправилися до РАЦСу.
Уже всі гості зібралися, а Наталі все не було. Думав, якщо вона так затримується, ще щось би не трапилося із сукнею, зачіскою чи макіяжем. Можливо, затори на дорозі, але чому ж вона не відповідає тоді на телефонні дзвінки. Ви собі можете це уявити, навіть її батьки не знали у чому справа, – вони прибули швидше, а кохана повинна була приїхати із подругами.
Пройшла година, а потім дві. Нам повідомили, що на розпис очікує наступна пара, а Наталя так і не приїхала. Напевно, я був увесь червоний від злості та сорому перед гостями. Машина нареченою прибула через три години від домовленого часу. Звідти вийшли лиш дві дружки, які повідомили, що весілля не буде.
Виявляється, Наталя передумала виходити заміж і втекла з іншим хлопцем у невідомому напрямку. Не знаю, що було принизливіше: її втеча чи зрада. Навіщо було погоджуватися на мою пропозицію, маючи на стороні іншого? Подруги розказали, що їхній роман крутився уже понад рік. Ось так я втратив усе: кохану жінку, кучу грошей та сподівання на щасливе сімейне життя.
Щоправда, через два роки зустрів Оксану, котра повернула мені забуте відчуття любові. Я навіть радий, що тоді не одружився. Хто знає, що з того б вийшло.
