Поїхав з дівчиною у Львів погуляти на 2 дні. Вечір пройшов чудово, гуляли містом до пізньої ночі. Орендували квартиру, щоб переночувати. Зранку прокинутись було важко, спав майже до обіду. А коли прокинувся її не було. Гукаю, ніхто не відкликається. Зрештою пішов на кухню заварити каву, а на столі записка:
«Я у Форум, сніданок в холодильнику»
Був здивований, бо думав, що разом поїдемо зранку гуляти по місту. Хотів показати їй декілька секретних місць у Львові. Вирішив зателефонувати.
– Привіт, ти де? Коли будеш?
– Привіт, сонечко, зустрілась з подругами на каву. Хочемо пройтись по магазинах, я думала ти не проти будеш. Я так давно їх не бачила. Оля, однокласниця, заміж вийти встигла. А Аня з роботи, вагітна. Так цікаво, що в них і як. Прогуляйся поки і зустрінемось через трохи.
– Добренько.
Я вирішив їй не докучати, бо вона завжди працює і постійно зайнята. Вийшов на пробіжку. Пішов прийняв контрастний душ, зібрався. Пройшло вже добрячих пару годин. Я не хотів їй заважати, і вирішив ще трошки почекати. Пішов у центр Львову, попив чаю та з’їв шматочок тортика у місцевій кав’ярні. Добре, що будній день та людей не так багато. Зайшов у книгарню. Не дочекавшись її дзвінка, я знову набрав.
– Котеня, ще трошечки і я біжу. Тут таке платтячко я собі придивилася, тобі сподобається. А ще купила 3 кофтинки та сорочку тобі. Ми вже будемо розходитись. Ну десь годинку не думаю, що довше.
Я нервово кинув слухавку. І був роздратований. Бо наближався вечір, нам завтра на роботу, погуляти по місту ми вже не встигнемо і треба буде їхати додому. Пішов на квартиру, зібрав речі. Віддав хазяїнам ключі. Заправився. Час йшов дуже повільно, я вже засидівся. Мені дуже прикро, що вона просто пропала на цілий день з подругами, залишивши мене самого. Та ще й не попередивши. Сидів вже у машині грівся і думав про наше майбутнє.
Нервово ще раз набрав її номер.
– Ти де?
– Я вже біжу. На квартиру чи куди?
– Я в машині біля театру, підходь.
Вона відкрила двері автівки. Сіла, подивилась на годинник. І тут тиша. Їй напевно стало соромно, бо вона не помітила, як пролетів день. Ми мовчали половину дороги, а потім передзвонив власник квартири, що ми орендували. Сказав, що ми забулись білизну, гарного червоного кольору. Ми почали сміятися, оскільки справді було кумедно. Пізніше згадали разом проведений час. І всю дорогу слухали нашу улюблену музику. Поганого настрою, як і не було, коли біля тебе той кого ти любиш. Ось такий міні вікенд. Молодість.
