Ці люди мене не розуміють. Дивні вони якісь. Вже місяць, я не розумію їх, а вони мене.
Я дуже хотів в туалет, а вони мене не хочуть чути. Ось вам, мокра білизна і колготи… Цілу ніч мені було жарко, а вони ще й накрили мене цією шерстяною ковдрою. А на ранок, ображаються, що не виспались.
Я добре поїв, і захотів, ну, ви розумієте, що. Я почав привертати до себе увагу, бо вже от-от, зроблю свою справу. Ні, вони знову за своє, дали мені іграшку, а мені від неї не перехочеться. Добре, підкину вам ще роботи.
Нарешті, ця мила жіночка, почула дивний запах, і взялась мене мити й переодягати.
Але, я вже давно не ходив по маленькому, ось тобі. Стало не комфортно лежати мокрому, кричу, розповідаю, що мокра спина.
Переодягніть! Вони мені знову іграшку тицяють.
Мені вже набридла вся ця ситуація, просто хочу сухі колготи та нову футболку. Дивляться на мене ця мила жіночка і дивний, сонний, бородатий дядько. Вони знову мене не розуміють.
Нарешті! Нарешті це сталось, ця пані, побачила, що я наробив справ. Ні! О, ні! Вона знову пішла мене підмивати, але ж я по маленькому сходив. Зрозуміло, жіночка полюбляє чистоту.
Щось мені вже холодно стало, в теплому памперсі було зручніше! Одягайте швидше, знову кричу. А вони мені іграшку! Ось я кинув її, в того бородатого і сонного дядька! Махає мені пальцем, що він хоче від мене?!
О, щось я відчуваю голод. Ні, кулаки мені не смачні, треба щось звичніше. Тут вже треба крикнути чим голосніше і пустити сльозу. На один, два, три!
Невже, подіяло! Тут довго кричати не довелось. Ммм, яка смакота…
Дивлюсь навколо, а цей дивний сонний і бородатий дядько, щось не може знайти собі місця. Мила жіночка йому щось пояснює, а він не розуміє, що вона від нього хоче. Мабуть, також різними мовами розмовляють.
Ну, все! Щось, мої очі закриваються, дуже спати захотілось. От-от вже задрімаю. Треба трішки позіхнути й задрімати. Добраніч, мила жіночко, і бородатий дядько.
Завтра знову будете навколо мене метушитись.
В мене ще багато часу, щоб навести тут лад.
