Ця історія була більше століття тому. Люди з різних кінців країни розповідали про одну, і ту ж жінку. Відгукувались про неї не дуже добре, вони складали страшні історії й лякали ними своїх дітей. Жінка, ніколи не затримувалась довше ніж на пів року на одному місці, часто переїжджала. Словом, життя у неї було наче подорож в буквальному сенсі. Вона здійснювала ці переїзди серед ночі, коли на вулиці не було жодної живої душі.
Ніхто не знав звідки вона, і хто вона. З якою метою приїхала, чому ні з ким не спілкується. Жінка була загадковою, і незвичайно красивою. Однак, був в неї один недолік, вона була злою, і через неї траплялись різні погані речі. Через які, вона покидала своє тимчасове місце проживання.
Жінки постійно заздрили красі цієї незнайомки. Чоловіки зграями бігали за нею. Вона ж нікого не обділяла увагою. Хоча згодом, всі тільки й говорили про розбиті сім’ї та її меркантильність. Що ж, жінки все продовжували наслідувати її, і робили її головним персонажем своїх бесід.
Нагадаємо, що все відбувалось більше століття тому. Тоді люди вірили в існування чогось надприродного, того чого не можна пояснити. Всі чоловіки, які не могли встояти перед цією незнайомкою, в один голос кричали, що вона відьма.
В таке не важко повірити, адже жінка дійсно як привид – з’являлась на новому місці, а потім безслідно зникала. Про неї пам’ятали завжди, переказували своїм дітям і внукам, складали оповідання і ставили театральні сценки.
Однак, жінка не була чимось надприродним, вона була звичайною людиною. Єдине, що відрізняло її від інших людей, те, що вона була нещасною. Відсутність щастя в її житті зробило її такою злою, і підлою.
Сама того не розуміючи, жінка завжди після себе залишала маси розбитих сімей, незрозумілих суперечок і постійне переслідування за її персоною. Вона ніколи не бажала нікому нічого поганого. Все відбувалось не зі зла, вона хотіла допомагати, а на справді все руйнувала. В її житті складалось все так, що навколо себе збирала багато бід, нещасть і проклять у свій бік.
Жінка постійно питала в себе:”Чому вона як магніт, що притягує лише все лихе?”. Не отримавши відповіді, вона знову змінювала міста з одного на інше, приїжджала, і знову як і всюди залишала після себе велетенський шлейф поганих подій.
Якось одного літного ранку, жінку знайшли без свідомості на березі однієї річки. Вона лежала там цілий день, адже втомилась від того яка вона, і що нічого не може змінити.
В околицях подейкували, що жінка нарешті позбулась почуттів, що всі прокляття, які їй коли-небудь хтось говорив, стали для неї вироком. Однак, не було це правдою. Жінка була нещасною, а це і було причиною її бід, і всіх нещасть які вона завдавала людям. Вона відчувала весь біль свого буття, і розуміла, що нічого з цим не може вдіяти.
Будучи завжди такою нещасною, вона не змогла жити нормально. Її переслідували все ті ж погані події, і розбитті серця, які вона залишала людям після себе. Згодом її відвезли до закладу душевно хворих людей, там вона дожила свого віку.
Подейкують, перед смертю, до жінки приходив священник.
Вона благала його відпусти всі гріхи, які протягом свого життя вчинила.
Коли старенький вийшов з її палати, то зі слізьми на очах перехрестився і став молитись.
Він розповів, що в жінки цієї життя було нелегким.
Якось, йому було видіння про те, як жінка з ним розмовляє:
-”Отче, я зробила багато лихого у своєму житті, і в цьому покаюсь на небесах. А мою історію, ти переказуй людям. Господь мене зробив такою, бо у світі має бути баланс. Є люди які несуть гарний приклад своїм близьким і друзям, а я – приклад того, якою бути не можна.”
Священник довго не міг оговтатись, не розумів сон це був, чи реальне видіння, але жінку цю пам’ятають ще й досі. Відтоді коли вона жила минуло багато часу, розповіді про неї не припинялись. А матусі ще й досі лякають свої дітей історіями про ту жінку, яку всі боялись і котра приносила так багато болю і страждань людям.
