Мій брат сорокарічний нещодавно р0злучений чоловік – звати його Андрій.
Мені було не просто змиритися з тим, що від нього пішла дружина. Ще й дітей із собою забрала. Залишився Андрій сам. Навіть квартири у нього не було, бо жили на орендованій. Перший проміжок часу він жив у мене. А пізніше переїхав до батьків.
Все життя – як дзиґа. Зранку до вечора на роботі, заробітки не великі. Я і колишню його розумію, але все ж – це мій брат. Тому зобов’язана йому допомогти. Він, як старший завжди заступався за мене.
Я допомогла Андрію знайти нову роботу. З кращим заробітком і перспективою кар’єрного зросту. Він без жодних роздумів одразу погодився. І дуже задоволений, бо хороший колектив, гарні умови праці.
Одного разу вся їхня фірма їхала на вікенд у гори. Там було заплановано кілька екскурсій, різні процедури для розслаблення. От Андрій увечері перед від’їздом запропонував і мені їхати з ними. Оскільки працівники, які раніше записалися захворіли. А вже все проплачено і грошей їм не повернуть. А я довго і не думала – одразу погодилась.
Приїхали ми у гори: поселилися, пообідали й пішли на екскурсії. Одна із них мені запам’яталася найбільше. Це екскурсія до гуцульської мольфарки. Вона завела нашу групу до себе додому і відкрила частинку таємничого. Того, що можна розповісти простим людям. А після можна було піти до неї на індивідуальну розмову. Не всі на це наважились. Я хотіла, щоб пішов Андрій та дізнався про своє майбутнє. Та він категорично відмовився. А я пішла. Коли ми з мольфаркою залишилися самі, то мені стало лячно. Аж мороз по шкірі пробіг.
Ми почали розмовляти. Вона сказала, що я незаміжня, але це скоро зміниться і мій коханий зробить мені пропозицію. Усе у нас складеться добре. Буде двоє дітей у шлюбі. Та ще вона сказала, що бачить мої переживання за близьку людину. Тоді я сказала, що переживаю за свого рідного брата…Вона перебила мене на пів слові та сказала, щоб я заспокоїлась. У нього найближчим часом все буде краще, ніж я можу уявляти.
Після цієї розмови ми повернулися до буденного життя. Робота, дім – усе як завжди. Минуло трохи часу. Не мало і не багато – три роки. Я мама дворічного синочка і чекаємо на появу доньки через кілька місяців. Мій брат почав власний бізнес. Справи у нього просто краще нікуди. І тут я згадала слова тієї старої гуцульської жінки, яка про все це мені й розповіла у нашій бесіді.
У житті не буває збігів…
