Мені нещодавно виповнилося 23. Я ще з малих літ пішла на роботу, а все тому, що у мене немає багатих батьків, які змогли б забезпечити всі мої бажання. Так в 14 я сама оплачувала всі гулянки із друзями, з часом почала сама купувати собі одяг, а потім навіть продукти додому.
У 18 років уже повністю могла утримувати своє проживання. Хоч робота у мене була, все-таки вступила до університету на заочне відділення, як то кажуть «для диплома», можливо, у майбутньому знайду ще кращий спосіб заробітку. До слова, основний і стабільний дохід у мене був від соціальних мереж, де я адмініструвала сторінки відомих людей.
Мої ж ровесники такими досягненнями похвалитися не могли і я ні в якому разі їх не виню, – у кожного свій шлях у житті. Насправді дуже радію за людей, яким допомагали батьки і їм не потрібно було думати про заробіток у підлітковому віці. І ось, зараз, у мене в руках уже є ключі від власної квартири. Поки невеликої: одна кімната-студія, зате простора ванна кімната та веранда із чудовим краєвидом на місто. Проте насолодитися самостійним життям не вдається.
Кожного дня у моїй оселі обов’язково хтось ночує, окрім мене: то родичі з дальніх міст і селищ дуже хочуть побачитися і заодно переночувати декілька днів, безплатно ж. До слова, мене просто ставлять перед фактом! А всі вечірки із друзями! Звичайно, вони проводяться у мене! Це ж простір для алкоголю, танців, за який не потрібно скидатися, просячи у батьків гроші.
Спочатку це було весело і прикольно, особливо, коли хотілося похвалитися своїми здобутками перед всіма. Одначе зовсім скоро мені це все набридло. Хочеться просто свого власного і, головне, вільного куточка, де можна побути на самоті із самим собою, де не потрібно перейматися на кожну розбиту склянку чи пролитий сік на килим.
Не знаю як відмовити друзям, але так щоб не образити їх. Я розумію, що орендувати житло для зустрічей набагато дорожче, але ж моя квартира купувалася не для щотижневих вечірок. Найгірше, – це повідомити родичам, що більше їх приймати не буду, нехай шукають готель чи хостел.
