Пригріла на грудях змію. Племінниця стала горем для тітки

Я жила одна у великій квартирі. Чоловіка не було, діти давно вже мали власні сім’ї. Вирішила прихистити у себе племінницю, вона якраз школу закінчила, вступила до університету в нашому місті. Що ж буде веселіше, і рідня краще за незнайомців.

Для мене Валентина була наче донька. Часто я їй могла замінити матір. Вона завжди радилася зі мною, стосувалося це нової сукні чи нового бойфренда

Грошей за проживання з неї не брала. Це ж моя рідна кров. Дівчина, щоб віддячити мені, завжди прибирала у квартирі, словом, була як Попелюшка. Я ж в свою чергу, не хотіла бути для неї злою мачухою. Постійно просила, щоб виділяла побільше часу навчанню, а не прибиранню. Вона ж посміхалась і відповідала, що їй не важко.

Минуло чотири роки, Валя вже закінчила університет. Згодом, приїхали її батьки, щоб забрати речі, бо та переїжджала в інше місто. Я їх зустріла з гарно накритим столом, кавою і тортом, давно не бачила своїх родичів. Вони приїхали зовсім не для того, щоб відсвяткувати випуск своєї доньки.

Що ж, виявляється, що ці роки Валентина жила у мене і працювала. Саме так – працювала. Оскільки я грошей за її прихисток не брала, сама дівчина і її сім’я вирішили взяти гроші з мене. Вони навіть привезли видрук, де були всі маніпуляції і їхня ціна, які робила Валя. А саме: прибирання, похід в магазин, готування їжі, прання тощо. За чотири роки я їм була винна, ні мало, ні багато 240 000 гривень. Це ще вони мені зробили знижку. Таке “обслуговування” вартувало мені приблизно 5000 гривень на місяць. Загалом в році 12 місяців  – 60 000 гривень в рік. Валентина була моєю “служницею” 4 роки – якщо підсумувати ці цифри, за цей час вийшла така космічна сума у вигляді майже 8 500 $.

Ось так все детально пояснили мені племінниця і її батьки.

-”Я все записувала, ще й копії робила, я вам знижку зробила. п’ять тисяч в місяць це ж зовсім мало. Тому, я хочу всі гроші відразу.” – впевнено сказала Валя.

-”Чому ж так мало?” – з подивом і сарказмом запитала я у своєї горе-племінниці

-”Ви ж моя рідна тітка, я не могла просити більшого. Але ви не думайте, я вам можу розділити виплату грошей на частини, але тоді будуть відсотки. Я вчилась на фінансиста, в цій справі просто ас” – з гордістю відповіла дівчина.

А ще додала, що гроші, все ж треба негайно, бо має якісь дуже великі плани на них.

Мій брат, також осторонь не стояв, обмовився, що я маю пенсію, бо інвалід, також, що зарплата не мала. Велів не думати й швиденько віддавати гроші, пригрозив, що вижене мене з власної квартири.

Тут в мене увірвався терпець, і я сама того не очікуючи відповіла.

-”Давайте, тепер я розповім вам підрахунки, яких,  бачить Бог, не хотіла озвучувати. Місяць проживання у такій квартирі, та ще й в центрі міста – 4 000. Валя проживала тут всі дванадцять місяців в році, адже додому їздила дуже рідко. Загалом, чотири роки по 12 місяці виходить 4 000 * 48 = 192 000 гривень. Продукти, заокруглимо, я ж не звір, – нехай буде 2 000 на місяць. Загалом, 2 000 * 48 = 96 000 гривень. Підсумовуємо всі вищеназвані цифри, маємо 288 000 гривень. Ой, це я ще вам знижку зробила, адже квартира моя варта більше, аніж 4 000  в місяць. 

Дорогі родичі, дивлячись на всі ці суми хочу сказати, що ви мені винні 48 000 гривень. Сьогодні, такий гарний день, ще й випускний у вашої доньки, тому, я подарую вам ці гроші. Попрошу на заміну, лише, ніколи більше не зустрічати ваших облич. Дякую за увагу.”

Мій брат захотів сказати щось наперекір, однак, дружина його випередила. Мовляв, ми про таке не домовлялись. Я також відповіла, що не домовлялась пригріти на грудях змію.

З такими родичами я більше ніяких справ не маю, ми майже не бачимось. Чи може в них совість з’явилась, чи знайшли ще якусь тітку в якої таким способом вимагають гроші.

Все ж таки краще мати справу з чужими людьми, аніж з родичами.

 

 

Оцініть статтю
Пригріла на грудях змію. Племінниця стала горем для тітки