Я працюю адміністратором в елітній кондитерській у центрі міста. Ціни в нас досить високі, тому і відвідувачі, відповідно, переважно дуже заможні і часто відомі люди.Нещодавно власник повідомив, що приїжджають партнери із закордону і буде дуже важлива зустріч, все повинно бути на вищому рівні, адже це створить можливість відкрити нашу кондитерську в Австрії.
Тому в той день я вирішила прийти на роботу на дві години раніше і все передчасно приготувати. Але від побаченої картини ледь не втратила свідомість…
Перевернута головна вітрина, розбите скло, купа крові на підлозі і три незрозумілих чолов’яги в чорних костюмах серед холу. Після хвилинного ступору від побаченого я одразу вибігла в сльозах із кондитерської і набрала поліцію, схлипуючи назвала адресу і сказала, що відбулось пограбування і потрійне вбивство.
Вже через хвилину я сиділа в поліції, а ще через годину в дорогому ресторані на сніданку з шефом та іноземними партнерами, які вирішили вибачитись за такий нервовий початок дня.
Як виявилось, наші партнери переплутали час прибуття, адже в них інший часовий пояс, і прибули серед ночі до Києва. Директор вирішив одразу зустріти їх і показати кондитерську. Нічого розумнішого успішні бізнесмени не вигадали, аніж напитись і провести майтер-клас по приготуванню смородинових мафінів з вишневим сиропом.
Та горе-кухарі так “заговорились”, що перевернули півкондитерської, розлили 3 літри сиропу (ось звідки калюжі крові) і стомившись від прибирання заснули просто на підлозі. Шеф, будучи більш витривалим, ніж іноземці, прокинувся з самого ранку і побіг за кавою та сніданком і, поки його не було, прийшла я, ну а далі вже відомо.
Ох і весела видалась бізнес-зустріч!
