Я в житті багато чого пережи8 і хочу дещо вам розповісти. Коли мені було двадцять, одружився, вона така красива, хороша, привітлива, та й ще розумна, сільська дівчина. Познайомилися ми з Аліною, так звали мою дружину, в університеті, вчилися на одному курсі архітектурного факультету. Дівчина нікому, окрім мене не подобалася, всі казали, що це 3аучка, б0танік і стpашна занyда. Спочатку я так само думав, поки не вирішив познайомитися ближче зі своєю майбутньою жінкою. І ви знаєте, не помилився, вона виявилася достойною кандидатурою для мене. Ми почали все частіше зустрічатися, а згодом запропонував стати Алінці другою половинкою. Звичайно, виходячи зі своєї гордості й скромності, дівчинка погодилася не одразу, але я наполягав на тому, щоб були разом. Залицявся, дарував квіти, запрошував у кіно або на побачення і таки домігся того, що ми були нарешті разом.
Так і до кінця п’ятого курсу навчання, зустрічалися. Вже й переїхали на знімну квартиру, щоправда, однокімнатну, але місця вистачало, бо на оренду більшої квартири я просто був ще не в змозі заробити. Якось так все закрутилося, почали жити разом, весілля не хотіли робити, але наші батьки наполягати на тому, щоб організувати це свято. Ми їх послухали, запросили найближчих друзів і родичів, взяли шлюб у церкві й відсвяткували створення нашої сім’ї. Після весіллячка всі гроші, які нам подарували вирішили витратити на власну справу. Як ви пам’ятаєте, обоє закінчили архітектурний, тому талант до дизайну будівель і будинків, та й загалом ремонт це була наша, як то кажуть, стихія. Подумали із дружиною винайняти офіс і почали займатися оформленням інтер’єру. Грошей було достатньо, ми очікували більших витрат, тому вистачило на все. Замовлення прийшли не одразу, десь приблизно за місяць було перше, треба було намалювати проєкт будинку якомусь відомому меценату. Взялися за цю справу і вийшла навіть дуже непогана робота. Клієнт був задоволений.
Потім все пішло дуже швидко і гладко, робота кипіла, люди дзвонили до нас і записувалися уже на півроку вперед. Добре, що жили у великому місті, бо і населення багато і відповідно зайнятості було достатньо. Ми з Аліною раділи від того, що у нас так справи йдуть добре. Ну і ніби все чудово, бізнес є, квартиру купили собі власну за зароблені спільно кошти, облаштували її за своїм смаком, раділи б собі життю й далі. Якби не одна проблема, ми не могли мати дітей. Довго їздили до лікарів, шукали відповіді на це питання, чому у нас не може народитися малюк. Через деякий час вияснилося, що це я безплідний. Шкода було дуже після тієї новини. Мене навіть трохи затягнуло в депресію. Кохана мало в той час підтримувала, навпаки кудись часто почала зникати. Вів всі справи на роботі практично сам, а моя Аліночка їздила на якісь незрозумілі зустрічі, ходила по магазинах і зустрічалася з подругами. І якось вона прийшла пізно додому, повідомила новину від якої в мене був шок.- Я йду від тебе – сказала жінка. У мене є другий, який зможе зробити мене щасливою мамою.
Мені тоді земля провалися з-під ніг. Не знав, що й казати. Ну так, що я їй можу дати, я ж безплідний. На наступний день милої і її речей, вже не було. Подала заяву на розлучення, бізнес продали й поділилися грошима. А квартиру вона чомусь сказала залишити собі. Я був здивований, що моя колишня дружинонька відмовляється від свого ж майна. Подумав, напевне, зустріла заможного чоловіка і тому так.
Мене поглинуло після розлучення знову в депресивний стан. Навіть став часто випивати. І якби не звичайна продавчиня з нашого місцевого магазину, напевне б затягнувся і став алкоголіком, а все через те, що Аліна мене покинула. Галина, так звали ту продавчиню, заспокоювала мене, благала не пити. Якось так глянув на неї й подумав, а з чого б вона це робить, хіба я і мої проблеми їй цікаві? Хотів дізнатися більше про цю жіночку. Виявилося Галочка має сина від першого шлюбу і сама його забезпечує. Мені стало жаль її, була така красива і доглянута, не розумів, як можна було покинути таку жінку. От і стали ми так зустрічатися. Вона витягнула мене з депресії, а я отримав те про, що завжди мріяв, сина. Нехай він буде мені й не рідний. Стали гарною сім’єю. Галя прийняла всі мої недоліки й покохала. Через п’ять років я зустрів свою колишню. Вона, звичайно, виглядала якоюсь занедбаною. Йшла за руку з якимось мужиком, схожим на тракториста. Розумів, що в неї доля склалася на відміну від мене значно гірше. Але не я починав все це зі зрадою і розлученням, тому все сталося так як мало бути.
