У нашому під’їзді живе однокласниця доньки. Симпатична, кмітлива і весела дівчинка, але надто вже любить вигадувати та хитрувати. І ось останні декілька місяців вона з моєю Анею стали ледь не кращими подругами. Ця Оля щодня приходила до нас у квартиру з різними проблемами: щось забула, щось не може знайти, просто поговорити, попити тощо.
Найголовніше, що всі її візити були або рано вранці, або пізно ввечері, коли ніхто точно не чекає на гостей і не має зайвого часу на пусті теревені. Але останнім часом ще й тато Олі вирішив стати кращим другом мого чоловіка. Щодня після дев’ятої вечора почав заходити до нас в гості, щоб попросити цигарку, запальничку, викрутку чи просто попити пива.
Але сьогодні був сюрприз – батько Олі прийшов вранці, коли ми з чоловіком тільки встали з ліжка, і я почала готувати сніданок.
Ми подумали, що все одно вже не спимо, тому, мабуть, варто відкрити. Щойно я відкрила двері, він почав кричати на мою доньку: «Негайно йди сюди! Швидко!» Нам з чоловіком на декілька секунд відібрало мову від такої поведінки сусіда, а налякана криками Аня заховалася за мене.
Виявилося, що вчора дівчата обмальовували маркером лавку біля під’їзду, і їх спіймали «на гарячому» та зняли на відео сусіди. Тато Олі, снідаючи, переглядав чат мешканців будинку і побачив це короткометражне кіно. Він був настільки обурений, що вирішив не чекати та принести цю новину першим. А далі його вже було не спинити: «Ти змусила мою Олю це робити, вона взагалі до рук маркера не брала. Ти завжди підставляєш її та видумуєш нові витівки. Ти зла, невихована.» В якийсь момент мій чоловік не витримує і перебиває потік образ:
– Скільки років твоїй Олі?
– Дванадцять, — сусід аж очі вирячив від здивування.
– І Ані теж дванадцять. То як вона могла змусити її щось робити? Зв’язала чи била? Я не вірю, що твоя донька — ангел, а моя все сама зробила, — тут вже почав «закіпати» чоловік.
– Мені колись розповідали, що Аня квіти на клумбах позривала і дівчинку побила на перерві, — батько Олі почав згадувати всі плітки місцевих бабусь з тієї ж лавки.
– Сьогодні після школи дівчата пофарбують лавку. Гарного дня, — я вже не змогла терпіти цю розмову і закрила двері перед червоним обличчям сусіда.
З донькою ми виховну бесіду провели, дівчата лавку пофарбували. Висновки Аня для себе зробила. А найголовніше, що наші постійні відвідувачі тепер забули до нас дорогу. Донька тепер на все життя запам’ятає, що друзі різними можуть бути, і потрібно вміти вчасно припинити спілкування.
