Софія Степанівна вже довго живе з чоловіком. У шлюбі вони понад сорок років. Союз був щасливим, у них народилися двоє прекрасних синів і донька. За час, який вони жили разом збудували дім і купили дачу. А також повлаштовували своїх дітей. Допомогли синам облаштувати своє житло, купили їм машини. А от доньці допомогли знайти прекрасну роботу. Одним словом все, що залежало від подружжя вони зробили, тепер тільки жити й насолоджуватися життям на пенсії. Софія, так звали жінку, все життя мала на думці те, що вона швидше п0мре, аніж її чоловік Богдан Миколайович. Оскільки вона вважала, що все-таки більше пропрацювала, та й сил у неї йшло багато на виховання дітей, роботу і дім. Жіночка все життя працювала в лікарні. Вона була анестезіологом. А чоловік був деканом в університеті в місті, якому вони жили. От і придумала Софія Степанівна, що в неї сил і нeрв1в на роботу йшло куди більше, ніж у чоловіка.
Ці не3терпні пацієнти, постійні нічні підйоми, коли треба було бігти у будь-якій годині на роботу, бо без неї ніяк не можна було впоратися. А були й випадки, коли люди просто пом6рали у неї на очах. Одним словом за все життя Софія Степанівна бачила не мало і чітко знала, що по7ре швидше, ніж її чоловік. Що ж він так сильно перетруджується, нічого складного у роботі не було, з дітьми мені мало, що допомагав, все я сама, а по дому, то взагалі мовчу- казала дружина. Але сталося таке, що дружина Богдана не могла прийняти. Якось вони приїхавши з дачі, сіли вечеряти. Жінка приготувала смачну вечерю, запекла рибу і зробила овочевий салат, харчувалися вони звичайно непогано. Поїли і тут, Богдан Миколайович, вирішив прилягти. А все через те, що його схопив сtрашний б1ль у животі, він побліднів і втратив свідомість. Софія не розгубилася, все ж таки багато років пропрацювала в лікарні вивела із непритомного стану коханого й вони вже разом очікували приїзду швидкої допомоги. Ще дружина вона подзвонила до сина, він приїхав і намагався підтримати маму. Богдана забрала швидка допомога і Софія видихнула з полегшенням. Вона вважала, що зробила все для того, щоб врятувати чоловіка і не розуміла чому таке сталося. Через деякий час приїхав ще й інший син. На ранок жінка прокинулася і сини також, бо вони ночували у батьківському домі, щоб мама не була сама і не переживала.
Але жінка почала якось дивно себе поводити замість того, щоб йти збиратися у лікарню, щоб провідати чоловіка вона прийшла на кухню і почала готувати сніданок та займатися своїми хатніми справами. А тим часом Степан і Антон, так називалися сини, збирали все необхідне, щоб відвезти до батька в лікарню, а також допомогли мамі поприбирати в домі. Софія Степанівна сказала, що не піде у лікарню провідувати чоловіка, бо у неї є важливіші справи, які не можна відкладати. Вона мала піти вибирати новий кухонний куток у квартиру і оплатити комунальні послуги. Ввечері, коли жінка вже зробила все, що запланувала повернулася додому. Але в домі вже зібралися двоє синів і донька, вони сиділи і просто пла8али. Виявляється, Богдан Миколайович, поHер. У нього в організмі виявили серйозну бактVрію, яка буквально за лічені години зн2щила чоловіка. Реакція на см6рть батька і свого чоловіка, вразила її дітей. Адже замість того, щоб жаліти за рідною людиною і виявити якісь співчуття до дітей, то вона почала обурюватися і казала чому це сталося, не так як я планувала, адже він повинен був ще жити, а я мала швидше пом9рти. Діти Софії були в шоці від почутого від мами. Ніхто не розумів, що вона виговорює, але й розуміти її нісе9ітниці ніхто й не мав часу, бо треба було займатися похо6оном батька. В день коли відбулася церемонія поховIння Богдана Миколайовича, найголовнішої людини в його житті просто не було. Дружина не прийшла, бо була ображена на те, що чоловік пRмер швидше за неї. Після того жінка посвари7ася із синами. А донька ще хоч інколи заходить до неї, але теж ніяк не може зрозуміти чому мама так думає.
