Моя теща впевнена, що вона має привілеї контролювати мою родину в будь-який час доби, коли їй зручно.
Моя півторарічна донечка звикла до режиму, і, якщо її не вкласти спати вчасно, а точніше о 20 годині 45 хвилин, то цей ритуал може тривати ще години три.
Доводити це моєї тещі – тільки витрачати час. За останні місяці у неї увійшло в звичку приходити до нас в саме цей час, бо вона живе в сусідній квартирі.
«Я ж зі зміни» – виправдовується родичка. Точнісінько півгодини вона бавилась з онучкою: обіймала, лоскотала і веселила дитинку, а ми потім після її відходу довго мучилися з немовлям, яке плаче від перевтоми.
Ну і який вихід?
Того вечора дружина так само вкладала доньку спати. Ми з нею були у передчутті незабутньої ночі, хотіли усамітнитися і відпочити, коли хтось постукав у двері. Теща!
Сказати, що я був приголомшений – це просто промовчати. У доньки різалися два зуба, трималася невеличка температура, і кожна мить тиші була для нас подарунком.Я тримався гідно. Спокійно! Наталочка її рідна онука.
Я зробив нещасне обличчя і схопився за живіт: «Зоя Іванівно! Як ви вчасно! У мене дуже болить у боці, думаю треба терміново їхати в лікарню, не чекати швидку, пограйте трохи з малечею, їй скоро спатки»- моє обличчя красномовно виражало біль та неймовірне страждання.Нічого не зрозумівшу дружину, я взяв з собою у супровід, їй було сказало швидше одягатися і ми стрімголов вилетіли з квартири.
-В яку лікарню? – запитала дружина.
-Та до біса ту лікарню, в кафе, в кіно, на дискотеку! І телефон вимкни! – скомандував я.
Ми повернулися майже під ранок, щоб теща не запізнилася на роботу. У ліжечку солодка спала дитина, на підлозі була піраміда з брудної білизни. Пустушка, іграшки, посуд, ліки та все інше в творчому безладі були розкидані по всій квартирі.Теща міцно спала сидячи в кріслі і схиливши голову на руки. Окуляри впали на підлогу, макіяж був геть зіпсований, волосся зкуйовжене. На новому костюмі виднілась велика брудна пляма…
Приходити вона до нас стала набагато рідше, особливо увечері. Як пошептало.
