Одразу після весілля я з чоловіком почали планувати народження дітей. Готувалися до цього ретельно: відмовилися від усіх шкідливих звичок, здали потрібні аналізи, я навіть день потрібний вираховувала із календарем. Все вийшло уже з першої спроби. Ми тоді якраз відпочивали на морі, коли раптово мені стали стало зрозуміло, що щось змінилося, – з’явилося чудо всередині мене.
Ще з першого місяця я почала розмовляти із дитиною, навіть не знаючи її стать.
– Сенс розмовляти? Воно ж все одно нічого не розуміє! – казав мені чоловік, дивлячись на мене як на божевільну.
– Дитина ж чує твій голос, знає, що ми її батьки, що це розмовляє до неї мама. Ти також давай спілкуйся з нею частіше, розповідай казки.
– Не говори дурниць! Як хтось побачить, ще подумає, що я вже також з глузду з’їхав!
Це було неймовірно прикро чути. Чоловік не хотів приймати участь у розвитку рідної кровинки, а мені здавалося він також понад усе хотів, щоб у нас народилася дитина.
Взагалі лікарі кажуть, що приблизно з 8-10 тижнів у дитини активно розвиваються органи чуття, і вона здатна реагувати на наші дотики, тепло, біль, вібрацію. До 18-20 тижня в нього вже виявляються особливості характеру, а міміка обличчя здатна передавати емоції. Мозкова діяльність розвивається досить активно, малюк чує та сприймає те, що відбувається у зовнішньому світі. До 24 тижня малеча висловлює невдоволення та відчуває позитивні емоції.
При регулярному спілкуванні з дитиною протягом усієї вагітності народжуються емоційно здорові, спокійні врівноважені діти. Дослідження підтверджують, що діти, з якими батьки розмовляли ще в утробі, після народження активніше реагують на голоси батьків, менше плачуть, швидше заспокоюються, починають розвиватися раніше. А чоловік ніяк не хоче цього зрозуміти!
А як ви вважаєте? Це нормально розмовляти ще із не народженою дитиною чи це все ж причуди вагітних, які схожі немовби несповна розуму?
