Сергій не знав, як далі жити, коли померла його дружина Людмила. Жінка покинула не тільки свого супутника життя: сиротами залишилося троє дітей.
За рік до смерті лежачої дружини Сергій пішов із роботи. Хвора потребувала щоденного догляду. Здавалося, онкологія забрала в немічної жінки усі сили. Людмила лежала на постелі з напівзаплющеними очима і тихо постогнувала.
В останні місяці очі жінки ще більше потьмяніли. З них назавжди зникла будь-яка надія і жага до життя. Чоловік розумів – кінець уже рокований, проте плекав у серці ще якусь крапельку надії.
Розумів також, що дружині нестерпно болить. І стогне вона так тихо лише тому, що не хоче ще більше тривожити зранене серце Сергія. А влітку сталося те, чого він так боявся. Людмила назавжди відійшла у засвіти.
Спочатку самотній батько не міг знайти собі місця. Та потім схаменувся: він обіцяв Людмилі дбати про дітей. Тільки далі жити було дуже непросто. Найстаршому синові – лише 7 років, а найменшій донечці – чотири. Роботу не знайшов, бо дітей без догляду залишити не міг. Сам був сиротою. Розумів, як це – втрачати.
Та одного разу до його квартири хтось подзвонив. Незнайомець залишив під дверима чоловіка невеличку коробку, а сам швидко зник. Сергій відкрив знахідку і побачив там великі згортки із грошима. У середині також лежала записка: «Тут мільйон гривень. Мені ці гроші вже ні до чого. Розпорядися ними добре, заради майбутнього своїх дітей. Подаруй їм гарне життя!»
